Основою правосуддя для встановлення вини або невинуватості особи в скоєні правопорушення є процесуальне рішення. Ефективність судової влади оцінюється за якістю підсумкових рішень, які приймаються судовими органами. Особливе місце серед них займає вирок суду. Саме в цьому акті оцінюється якість підсумкових рішень, які приймаються судовими органами. В ньому знаходять своє відображення, з одного боку, результати наполегливого юридичного, інтелектуального і психічного змагання сторін обвинувачення і захисту, а з іншого боку, рівень професіоналізму, правосвідомості і «совісті» суду. Законний, обґрунтований та справедливий вирок по конкретній кримінальній справі набирає законної сили. У цьому полягає величезне соціальне значення вироку, враховуючи те, що багатовікова юридична практика створила і закріпила правило про презумпцію істинності вироку (рішення).
Презумпція істинності вироку має колосальне значення для регулювання правовідносин як всередині кримінального судочинства, так і далеко за його межами. Дослідження презумпції істинності вироку здійснювали: Т.Т. Алієв, В.К. Бабаєв, М.І. Бажанов, В.О. Бєлоносов, Н.О. Громов, Ю.М. Грошевий, М.В. Жогін, В.І. Камінська, Є.О. Карякін, О.О. Кримов, О.С. Кобліков, В.О. Морквін, Н.М. Суханова, І.Я. Фойницький та інші.
Метою даного дослідження є визначення сутності та змісту правових презумпцій, а також тенденції їх розвитку та реалізації у кримінальному судочинстві України.
Вирок – єдиний правозастосовний акт, яким суд може спростувати презумпцію невинуватості громадянина, зазначену Конституцією України, і є основою демократичного принципу кримінального судочинства (ст. 62 Конституції України). Однак, якщо презумпція невинуватості потрібна для того, щоб захистити окремого громадянина, то презумпція істинності вироку служить для захисту суспільства в цілому. Саме тому презумпція істинності вироку може бути спростована у виняткових випадках і лише за наявності екстраординарних процесуальних основ.
У КПК України, на відміну від презумпції невинуватості, презумпція істинності вироку не закріплена, але випливає з неї. Зокрема, норми кримінального процесуального закону передбачають, що рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України) та підтверджене доказами, які мають бути досліджені під час судового розгляду та оцінені судом (ч. 3 ст. 370 КПК України). [1].
Законність вироку відображає відповідність наведених у ньому висновків нормам матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованість виражає відповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду кримінальної справи, вмотивованість вироку полягає в належності та достатності мотивів і підстав для його винесення. Вимога обґрунтованості вироку суду зумовлює необхідність відображення у ньому досліджених доказів і встановлених на їх основі фактів об’єктивної дійсності, на підставі яких суд дійшов до висновку про наявність або відсутність обставин, які охоплюються предметом доказування у кримінальній справі (ст. 91 КПК України). У зв’язку з тим, що всі відображені у вироку висновки суду повинні відповідати об’єктивній дійсності, М.І. Бажанов вказує, що «поняття істинності вироку та його обґрунтованості є тотожними» [2, с. 13].
Істина досягається в ході досудового розслідування в результаті всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин, що підлягають доказуванню матеріалами досудового розслідування. Тому досягнення істини в ході розслідування дозволить прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи.Істина досягається в ході досудового розслідування в результаті всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин, що підлягають доказуванню матеріалами досудового розслідування. Тому досягнення істини в ході розслідування дозволить прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи
Істинність вироку суду, як зазначають Т.Т. Алієв, В.О. Бєлоносов та Н.О. Громов, «передбачає не тільки достовірність встановлених фактів, але й правильність кримінально-правової кваліфікації вчиненого, відповідність покарання, правильність вирішення всіх інших кримінально-правових і кримінально-процесуальних питань» [3, с. 18]. У такому розумінні істинність вироку суду, являє собою відповідність об’єктивній дійсності наведених у ньому тверджень і висновків суду про встановлені під час судового розгляду кримінальної справи фактичні та юридично значимі обставини кримінальної справи.
Питання істини є центральним для криміналістичного напряму сучасної теорії доказового права, оскільки, саме вона забезпечує спеціальні знання та можливість донести це учасникам процесу, здатність наповнити процесуальні правила ідейним змістом.
Отже, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що юридична сутність презумпції істинності вироку, що набрав законної сили, полягає у визнанні вироку істинним, доки протилежне не буде доведено у передбаченому законом порядку, а не у припущенні про істинність вироку. Істинність вироку, що набрав законної сили, ґрунтується на дотриманні як норм матеріального закону щодо кваліфікації діяння, так і норм процесуального закону щодо процесу доказування у кримінальних справах, а це свідчить про те, що висновок про істинність вироку спирається на доведеність, а не на вірогідність.
Джерела:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X.: Право, 2012. – 768 с.
2. Бажанов М.И. Законность и обоснованность основних судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / М.И. Бажанов. – Х., 1967. – 34 с.
3. Алиев Т.Т. Принцип презумпции истинности приговора, вступившего в законную силу / Т.Т. Алиев, В.О. Белоносов, Н.А. Громов // Российский судья. – 2003. – № 7. – С. 18 – 24.
__________________________
Науковий керівник: Рогатинська Ніна Зіновіївна, кандидат юридичних наук, доцент, зав. кафедри кримінального права і процесу Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
