Використання глобальної мережі Інтернет у всіх сферах життя сучасного суспільства призводить не тільки до безперечних позитивних результатів, але й до розширення джерел соціальної небезпеки, в тому числі пов’язаних з явищами кримінального характеру. Злочинність в Інтернеті набуває все більш небезпечних форм, отримуючи при цьому яскраво виражений транснаціональний характер. Відбувається зміна мотивації відповідної протиправної діяльності, активно освоюються її нові форми, розширюється географія поширення. Кількість кіберзлочинів в Україні за останні два роки збільшилася більш ніж на тисячу випадків. Зарубіжні країни давно навчились протидіяти таким кримінальним правопорушеннях, а Україна тільки вступила на шлях такої активної протидії.
В США від початку року соціальні мережі (Facebook, Twitter, Google+ і т. ін.) допомогли поліції і спецслужбам ідентифікувати й затримати більше десяти тисяч злочинців [1].
У зв'язку з високими результатами, найдосвідченіші слідчі вже прирівняли найпопулярніші інтернет-сайти для обміну інформацією до таких прогресивних криміналістичних методів як дактилоскопія або ДНК–аналіз.
Так, поліція Нью-Йорка затримала 49 членів вуличних банд, які були помічені на Facebook. Ворогуючі між собою підлітки відкрито вихвалялися вчиненими правопорушеннями (торгівля наркотиками, незаконне зберігання зброї, вбивства, крадіжки, грабежі і т. ін.), погрожували, ділилися планами на майбутнє. Активність в соціальній мережі тепер стане головним доказом проти цих правопорушників на майбутньому судовому процесі. Про цю операцію розповіли майже всі нью-йоркські і федеральні ЗМІ Сполучених Штатів [2]. Однак переважна більшість злочинів, розкритих за допомогою соціальних мереж, все ж залишається не відомою спільноті.
Зацікавлені в обмеженому отриманні такої інформації і самі власники популярних Інтернет-сайтів. Для них головне, щоб максимальна кількість людей реєструвалося в соціальних мережах і вело там активну переписку, завантажували фото і відеоролики, вступали в групи за інтересами і ставили «лайки».
Сьогодні розслідування на популярних Інтернет-сайтах ведуть не тільки агенти Федерального бюро розслідувань (FBI) і поліцейські, але й слідчі практично всіх національних, штатних і міських агентств США. Зокрема, податкова служба IRS розшукує злісних неплатників (кілька фото з закордонного курорту або з дорогого ресторану можуть обернутися візитом інспекторів), а Служба громадянства та імміграції (USCIS) перевіряє шлюби громадян з іноземцями на справжність [3].
Професійні злочинці ніколи не користуються соціальними мережами, тому іноді незареєстровані в Інтернеті люди заочно викликають підозри слідчих. Особливо це стосується осіб, підозрюваних в шахрайствах. Facebook і подібні до нього Інтернет-сайти перетворилися в могутню зброю спецслужб. Досвідчений психолог-аналітик здатний за 5-7 хвилин визначити, чим займається людина, яка зареєстрована в соціальній мережі, і чи може вона бути причетною до тих чи інших кримінальних правопорушень.
Усіх злочинців, затриманих через соціальні мережі, можна розділити на дві категорії. Першу складають «хвальки», недосвідчені порушники закону і так звані «романтики», які таємно мріють, щоб їх коли-небудь затримали.
Як приклад, можна навести ситуацію, коли українські правоохоронці взялися викликати на допит людей за «лайки» і «репости» в соціальній мережі Facebook. Люди давали показання з приводу розгрому виставки про Майдан скандального художника Давида Чічкана. Викликали навіть тих, хто не був на виставці, а просто поставив вподобання [4].
Людям властиво повідомляти оточуючим про свої сумнівні досягнення і соціальна мережа є для цього ідеальним засобом. Один повідомляє про свій намір убити ровесників і вчителів в школі, інший красується в нацистській формі. Третій розповідає, як зняв з чужих кредитних карток десятки тисяч доларів і відправився в подорож. Такі користувачі недовго займаються цією справою. Як правило, на них тут же «скаржаться» (така функція присутня на будь-якому популярному ресурсі) інші користувачі, і інформація тут же відправляється від модератора соціальної мережі до правоохоронців та спецслужб.
Другу категорію злочинців становлять правопорушники, які намагаються зв’язатися через Інтернет з друзями, колегами і родичами. У більшості випадків вони знаходяться в розшуку і прекрасно усвідомлюють всю небезпеку соціальних мереж. І як тільки в країні вчиняється «серйозний» злочин, Інтернет-аналітики тут же починають шукати ниточки до його розкриття в Інтернеті.
За допомогою спеціалізованих пошукових систем, що працюють всередині соціальних мереж, агенти FBI та Департаменту внутрішньої безпеки (DHS) розпочинають посилено «сканувати» сторінки користувачів за ключовими словами. Якщо, наприклад, гучне вбивство скоїв якийсь Алан Сноу, то слідчі вводять фрази на кшталт «Я знаю, де зараз Алан Сноу» або «Допоможіть мені приховати вбивцю».
Якщо людина перебуває в розшуку і не має особистої сторінки в мережі Інтернет, то спецслужби вивчають активність людей, які вчилися з ним в одній школі (коледжі), колишніх колег, які проживають в тому ж місті (районі) однофамільців і ровесників. 5 – 6 фактів біографії злочинця цілком достатньо, щоб звузити кількість його потенційних спільників до 100 – 200 чоловік. Рано чи пізно злочинець на них вийде і попросить допомоги.
Злочинці-втікачі рідко бувають оригінальними в своїх діях. Вони зв’язуються зі знайомими через чужі акаунти і практично завжди пишуть одну і ту ж фразу: «Привіт. Пише тобі Алан Сноу. Це не моя сторінка, але якщо хочеш зі мною зв’язатися, то пиши сюди». Розшукуваний моментально буде впійманий.
Крім того, поліцейські і спецслужби досить часто опитують «друзів» підозрюваних в соціальних мережах. Якщо, наприклад, користувач має 300 «друзів», то від них можна отримати величезну кількість інформації. Іноді допити (у вигляді звичайного листування) відбуваються, поки підозрюваний сидить у камері попереднього ув'язнення. В цей час його друзі і родичі розповідають слідчим все, що потрібно для обвинувального акту.
Я вважаю, що зниження злочинності за останні 6 – 8 років напряму пов’язане із соціальними мережами. Якби не з’явися в лютому 2004 року Facebook, а в березні 2006 року Twitter, мільйони злочинів так би і залишилися нерозкритими. Спецслужби, природно, роль соціальних мереж в протидії злочинності применшують. Все це вони, зазвичай, пояснюють своїм професіоналізмом.
Сто років тому звичайна людина не могла зробити хорошу фотокартку, оскільки у неї не було спеціального обладнання. Сьогодні користуватися фотокамерою і робити досить оригінальні знімки може навіть дитина. Та ж ситуація з детективами. Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб встановлювати злочинців через соціальні мережі. Декілька комп’ютерних програм? плюс логічне мислення, – і це все, що потрібно для успіху майбутнього розслідування.
Восени 2015 року в рамках реформи МВС в Україні було створено спеціальний підрозділ – кіберполіцію, який покликаний захищати громадян і державу від замахів у кіберпросторі. Спектр роботи цього підрозділу досить широкий: поліцейські займаються боротьбою з вірусами, DdoS-атаками, спамом, шахрайством з банківськими системами і крадіжкою особистих даних. Крім того, кіберполіцейські відстежують поширення порнографії і нейтралізують піратський контент. У департаменті кіберполіції зараз працює кілька сотень працівників: велика частина з них – це інспектори, які займаються притягненням до відповідальності кіберзлочинців. При цьому використовують ті ж методи оперативної і розшукової роботи, що і звичайні поліцейські. По суті – це ті ж слідчі, тільки спеціалізуються вони на злочинах в мережі: розпочинають кримінальні провадження, збирають заяви, пишуть запити в суди. Крім інспекторів, в кіберполіції працює ще кілька десятків спецагентів – «білих хакерів». Ці люди в рамках закону допомагають інспекторам: отримувати технічну інформацію (з коду сайту або заголовка електронного листа), досліджують пристрої, які стали знаряддями вчинення кіберзлочинів.
Більшість порушень закону, з якими стикаються українські Інтернет-поліцейські – це онлайн-шахрайство. Наприклад, покупець оплачує товар, а продавець не відправляє його і пропадає; або розсилаються смс з фальшивою інформацією про «виграші» автомобілів і т. ін.
Загалом, використання інформаційних технологій в ході розслідування злочинів, у сучасних умовах, є запорукою ефективності такого розслідування, воно має низку істотних особливостей, знання яких є вкрай необхідні для працівників правоохоронних органів.
Література:
1. United Nations, 1994. UN Manual on the Prevention and Control of Computer Related Crime. URL: https://www.unodc.org/pdf/Manual_ComputerRelatedCrime.PDF
2. РИА Новости. Офіційний сайт. URL: http://digit.ru/state/20130522/401688249.html# ixzz2Wb79v02g
3. USCIS to Begin Using More Secure Mail Delivery Service. URL: https://www.uscis.gov/news/news-releases/uscis-begin-using-more-secure-mail-delivery-service
4. Полиция начала вызывать украинцев на допрос из-за лайков в Facebook. URL: https://inforesist.org/politsiya-nachala-vyizyivat-ukraintsev-na-dopros-iz-za-laykov-v-facebook/
_______________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань Університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
