У загальному значенні важливість в просування ідеї ґендерної рівності в системі правосуддя пов’язується із забезпеченням права судді на соціальну безпеку, а також потреби сучасного суспільства та держави в незалежній судовій владі та в самостійності суддів [1, с. 80]. Крім того, слід наголосити на тому, що ґендерна дискримінація в українському суспільстві та в системі правосуддя, будучи фактором, який створює множину соціальних ризиків (викликів) у роботі судді (також в особистому житті судді), є вкрай важливою цивілізаційною проблемою, що має вирішуватиметься у процесі дії правового механізму соціального захисту суддів, який відображатиме сучасну доктрину соціального захисту суддів в Україні
Поряд із тим, слід констатувати, що в умовах сьогодення жінки, володіючи рівними із чоловіками правами та свободами, не завжди можуть розраховувати на соціально безпечний стан, а тому «повинні бути забезпечені додатковим соціальним захистом з боку держави, враховуючи, що впродовж значної частини періоду своєї працездатності вони поєднують роботу із материнством» [2, с. 59]. Тобто, жінки у зв’язку із виконуваною ними соціальною роллю (яка, будучи ґендерно нейтральною, частково може також виконуватись і чоловіками, а тому вказане стосується й суддів-чоловіків) повинні бути захищеними заходами позитивної дискримінації, яка на відміну від негативної дискримінації, направлена на створення рівних можливостей для осіб певної статі, які історично піддавалися дискримінації чи мали обмежені можливості через свою стать (тобто із самої суті позитивної дискримінації не випливає, що вона відноситься виключно до жінок, хоча найчастіше виправдано до жінок застосовується).
Важливо підкреслити, що в контексті соціального захисту суддів політика позитивної ґендерної дискримінації насамперед допомагає подолати дискримінацію та нерівність, з якими можуть стикатися судді певної статі в рамках набуття та подальшої реалізації права на соціальний захист, а через це створюються сприятливі (інклюзивні) умови набуття та реалізації соціальних (і суміжних) прав судді, стать якого не дозволяє існувати в таких умовах без заходів позитивної дискримінації. З огляду на це в рамках сучасної доктрини соціального захисту суддів важливо звертати увагу на подальше вдосконалення заходів позитивної ґендерної дискримінації, зокрема:
1) розвиток та контроль здійснення політики квотування (або ж цільових показників) за рівним представництвом жінок і чоловіків в органах суддівського самоврядування, суддівського врядування (насамперед – на адміністративних посадах у судах), у комісіях, задіяних у відборі суддів тощо, що прямо або опосередковано сприятиме збільшенню залучення жінок до прийняття рішень та скороченню ґендерних нерівностей у системі правосуддя на різних рівнях;
2) розробка та реалізація освітніх програм для жінок-суддів, які серед іншого включатимуть тренінги з розвитку та покращення лідерських якостей, що сприятиме кар’єрному зростанню та успішній реалізації жінок-суддів у системі правосуддя;
3) формування спеціалізованих робочих груп з питань ґендерної рівності в системі правосуддя, підтримка створення суддями асоціацій суддів, які будуть займатися аналізом ґендерних проблем у системі правосуддя та розробкою рекомендацій щодо їх вирішення.
Висновки. Викладене додатково вказує на те, що створення умов ґендерної рівності в системі правосуддя України сприяє належному функціонуванню правового механізму соціального захисту суддів; у свою чергу, ефективна робота цього механізму сприяє забезпеченню умов ґендерної рівності. Таким чином, триваючий процес формування сучасної комплексної доктрини соціального захисту суддів в Україні вимагає її відповідності стандартам (засадам, принципам, нормам і правилам) ґендерної рівності працівників загалом і суддів, зокрема. Це закономірно, враховуючи соціально-правове значення взаємозв’язку між ґендерною рівністю та правовим механізмом соціального захисту суддів у державі. Зокрема, ґендерна рівність є основною соціально-правовою ідеєю, відповідно до стандартів якої держава забезпечує умови для справедливого набуття (володіння, користування), а також задоволення соціальних прав і можливостей суддів у процесі реалізації своєї соціальної функції. З іншого боку, забезпечення розглядуваної рівності сприяє створенню інклюзивного середовища в системі правосуддя. Це середовище допомагає зменшити ряд соціальних ризиків, пов’язаних з проявами ґендерної дискримінації, і таким чином створює соціально безпечні умови для життя суддів (і до певної міри для членів їхніх сімей). Крім того, ґендерна рівність в сфері забезпечення соціальної безпеки суддів заходами соціального захисту сприяє комплексному забезпеченню їх повноцінного професійного розвитку.
Література:
1. Барсук М. А. Значимість просування ідеї гендерної рівності в системі правосуддя України. Сучасні тенденції забезпечення гендерного балансу в умовах Євроінтеграції: зб. матеріалів інформац.-просвітн. форуму (м. Кропивницький, 17 березня 2023 р.). Кропивницький: ДонДУВС, 2023. С. 79-82.
2. Павліченко О. В. Доктрина соціального захисту жінок в Україні: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2020. 392 с.
|