У широкому контексті юридичний механізм соціального захисту є врегульованим нормами законодавства комплексом інструментів, способів і методів їх застосування, використання яких обумовлює необхідні соціально безпечні умови буття та співжиття людей за рахунок їх соціального захисту, коли для цього є належні підстави та умови. Тобто, цей механізм нерозривно пов’язаний із соціальним ризиком, як з соціально-правовим явищем, яке він (у рамках своєї дії) повинен попереджати, усувати та мінімізувати (коли усунення ризику є неможливим). Вказана позиція повною мірою підтверджується в процесі аналізу особливих характеристик такого юридичного механізму. Основними з таких характеристик є наступні:
1. Юридичний механізм соціального захисту створено й він діє у рамках функціонування особливого механізму реалізації публічної політики в соціальній сфері. Спершу зазначимо, що соціальна політика держави включає в себе комплекс заходів та дій, спрямованих на вирішення соціальних проблем і підвищення соціально-економічного добробуту людини (громадянина) та суспільства (держави) загалом. У правовому та демократичному суспільстві означені заходи здійснюються не тільки органами публічної служби, але й іншими суб’єктами, які, хоча і не є суб’єктами публічної адміністрації, утім, можуть вважатися суб’єктами публічного адміністрування в силу їхньої належності до громадянського суспільства. У цьому контексті соціальний захист виступає, по-перше, інструментом соціальної політики, що забезпечує досягнення її цілей і завдань, а по-друге, як комплексна система заходів, спрямованих на забезпечення соціальної справедливості та надання допомоги особам і групам осіб, які опинилися або можуть опинитися у складній життєвій ситуації.
2. Юридичний механізм соціального захисту є юридичною конструкцією крізь призму якого можливе формування та об’єктивація заходів соціального захисту, як особливого соціально-правового інституту запобігання та протидії соціальним ризикам. Як особливий соціально-правовий інститут, соціальний захист представляє собою комплекс правових норм і заходів щодо їх реалізації, які спрямовані на вплив на суб'єктів соціального права та умови їх існування з метою усунення наявних соціальних проблем (соціальних ризиків, викликів) і, перш за все, попередження виникнення таких проблем або зменшення негативного впливу існуючих проблем. Зокрема, реалізуючи заходи соціального захисту, уповноважений суб'єкт створює загальні умови для доступної зайнятості, сприяє реалізації права на працю працездатного громадянина, що запобігає виникненню стійкого безробіття. Стійке безробіття є особливо вразливим станом, за якого може спостерігатися поступове зниження правосвідомості, культивування нігілістичних ідей, а також рух особи до андеркласу. При цьому слід враховувати, що такий особливий соціально-правовий феномен, як соціальний захист, не може формуватися та реалізуватися у практичній дійсності без відповідного комплексу форм, способів, методів забезпечення соціальної безпеки і нормативно врегульованих закономірностей взаємодії суб’єктів запобігання та протидії соціальним ризикам. З цього випливає, що для досягнення стану соціальної безпеки, як стану відсутності соціальних ризиків або компенсування їх негативного ефекту, коли самі ризики не можуть бути усунені, необхідним є юридичний механізм соціального захисту, ефективне функціонування якого забезпечується державою через реалізацію соціальної функції.
3. Юридичний механізм соціального захисту має конкретну мету, узгоджену із цілями соціального права України та самого соціального захисту. У цьому контексті важливо розуміти, що соціальне право – це галузь права, яка реалізує соціальні ідеї, захищаючи осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, з метою допомогти їм вийти з цієї ситуації та продовжувати повноцінне соціальне життя. Крім того, соціальне право спрямоване на запобігання потраплянню людей у такі складні ситуації, забезпечуючи їм належний захист та підтримку [1, с. 50; 2, с. 66; 3, с. 3-4]. З викладеного випливає, що метою соціального захисту є створення умов співіснування громадян на засадах соціальних ідей, зокрема ідей соціальної справедливості, відповідальності та солідарності. Тому можемо дійти таких висновків: по-перше, мета соціального права полягає у формуванні умов для соціально безпечного та справедливого співжиття громадян. Це вимагає від усіх суб’єктів соціального права прийняття рішень і дій, спрямованих на уникнення соціальних ризиків і своєчасну реакцію на них, враховуючи наявні форми, методи та інструменти соціального захисту. По-друге, юридичний механізм соціального захисту є ключовим елементом, що реалізує соціальне право України. Основною метою цього механізму є комплексне забезпечення стану соціальної безпеки всіх суб’єктів, котрі можуть зазнати негативного впливу від існуючих чи потенційних соціальних ризиків, з урахуванням актуальних стандартів і норм соціальної безпеки в правовій та соціальній державі.
4. Юридичний механізм соціального захисту виконує низку завдань, які сприяють досягненню його мети. Основні завдання цього механізму включають: по-перше, формування умов для запобігання соціальним ризикам та забезпечення ефективного реагування на них; по-друге, безпосереднє запобігання соціальним ризикам та реагування на ці ризики.
5. Юридичний механізм соціального захисту виконує комплекс функцій, які узгоджуються із функціями соціального захисту. Основними такими функціями є: превентивна функція; функція захисту людини (груп людей) від негативного впливу соціальних ризиків (викликів); функція відновлення (інакше – реабілітації) особи, котра потрапила у складні життєві обставини.
Таким чином, можемо дійти думки, що юридичний механізм соціального захисту поза сумнівом відіграє ключову роль у забезпеченні соціальної безпеки та стабільності у сучасній правовій та соціальній державі, зокрема, й в Україні. Вказане пояснюється тим, що розглядуваний механізм постає в якості комплексу правових норм, інструментів, методів, а також способів і засобів їх застосування, спрямованих на попередження, усунення та мінімізацію реальних і потенційних соціальних ризиків. Таким чином, юридичний механізм соціального захисту є ключовим елементом людиноцентристської правової системи, що сприяє підтримці соціальної стабільності та безпеки у правовій державі, що розвивається в рамках концепції держави загального добробуту. З цією метою зазначений юридичний механізм виконує превентивну, захисну та відновлювальну (реабілітаційну) функції, спрямовані на запобігання (подолання наслідків) соціальних ризиків та забезпечення соціальної безпеки населення держави загалом. У той же час, цей ефект від відповідного механізму ми можемо спостерігати лише в тому випадку, якщо такий механізм буде дійсно ефективним чином функціонувати. При цьому ефективне функціонування цього механізму потребує постійного вдосконалення нормативно-правової бази у сфері соціального захисту населення, розвитку інституційної структури системи соціальної безпеки держави, а також комплексного посилення взаємодії всіх суб'єктів системи соціального захисту населення.
Література:
1. Орловський О. Я., Боднарук М. І. Сучасне право соціального забезпечення: концептуальні підходи до поняття та сутності. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. Вип. 3 (38). С. 49-53. doi:10.32837/pyuv.v0i38.895.
2. Пилипенко П. Д. Соціальне право: становлення та перспективи майбутнього. Право України. 2022. № 2. С. 64-75. doi:10.33498/louu-2022-02-064.
3. Eichenhofer Е. Sozialrecht; 9., neubearbeitete Auflage. Tübingen: Mohr Siebeck, 2015. 330 s.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
