Останнім часом важливого значення набуває питання про процесуальну компетенцію експерта. В теорії і практиці до нашого часу відсутня одностайність в тлумаченні і застосуванні правила про межі компетенції експерта при встановленні ним обставин, що сприяли скоєнню злочину.
Питання експертної профілактики досліджувалися такими науковцями-криміналістами України та країн СНД як І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, Ф.Є. Давудов, В.Ф. Колмаков, Ю.Г. Корухов, Ю.К. Орлов, Б.І. Пінхасов, І.Я. Фрідман, А.Р. Шляхов та ін. Однак варто зазначити, що проблеми процесуальної компетенції експерта при встановленні ним обставин профілактичного характеру, до останнього часу не вирішені.
В юридичній літературі вказується на те, що експерти часто виявляють такі обставини, для виявлення яких в одних випадках зовсім не були потрібні спеціальні знання, а в інших – були потрібні, але не ті, які мав експерт. Науковці звертають увагу, що експерти намагаються виявити весь комплекс обставин, що сприяли скоєнню злочину, використовуючи матеріали кримінальних справ, що не стосуються предмету експертизи. Експерти порушують межі компетенції при розробці експертних рекомендацій, тому що ці рекомендації дуже часто не спираються на проведенні дослідження та спеціальні знання, що має експерт, ґрунтуються на матеріалах справи, що не стосуються предмету експертизи, містять у собі вказівку на вторгнення в оперативну та господарчу діяльність підприємства [1, с.37].
У науковій літературі існують дві протилежні точки зору щодо проблеми меж компетенції експертів в профілактиці злочинів та інших правопорушень. Прихильники першої вважають, що в наш час має місце тенденція обмеженого тлумачення компетенції експерта. Наводиться приклад, що окремі експерти-почеркознавці відмовляються фіксувати криміногенні фактори, для встановлення яких необхідно використовувати не тільки почеркознавчі знання, але й деякі елементарні знання про правила оформлення окремих категорій документів. Ці знання не відносяться до почеркознавчих, але неможна погодитися з тим, що це виходить за межі компетенції експерта, тому що більшість досвідчених спеціалістів мають знання у суміжних областях і повинні використовувати їх для встановлення криміногенних факторів. В необхідних випадках ці знання можуть бути отримані за допомогою консультації або вивчення нормативного акту чи необхідної літератури [2, с.28]. Ці дослідники вважають, що при вирішенні питань профілактичного характеру експерт не повинен обмежуватися рамками спеціальних знань. Він повинен звернути увагу компетентних органів на обставини, що сприяли скоєнню злочинів, навіть якщо вони формально виходять за межі його спеціалізації. Так, експерт-почеркознавець, що досліджує підпис у документі, має право вказати на такі порушення, як відсутність необхідних реквізитів, наявність виправлень у документі та ін. [3, с.92].
Окремі автори вважають, що особливістю профілактичних заходів експерта є те, що вони потребують не тільки спеціальних власно експертних знань, але й знань, отриманих із юридичних наук – кримінології, кримінального права, технічних дисциплін, знань специфіки роботи в тій чи іншій області народного господарства, а також важливе значення має іноді життєвий досвід експерта [4, с.76-77].
Підтримуємо іншу точку зору ряду авторів [5, 6, 7], які вважають, що конкретні запропоновані експертом свідчення профілактичного характеру тільки тоді мають значення, коли вони ґрунтуються на спеціальних знаннях експерта. Співробітники експертних установ мають право в профілактичних цілях використовувати тільки свої спеціальні знання, що отримані в процесі професійної (за дипломом про освіту) і спеціально-експертної (за свідоцтвом про право на проведення експертиз конкретного виду) підготовки. Цінність участі співробітників експертних установ у попередженні злочинів зумовлено тим, що вони знають і можуть сказати як спеціалісти окремої галузі науки і техніки, а не тим, що вони знають взагалі чи можуть робити висновки з фактів, які входять у склад їх повсякденної свідомості [5, с.36-37].
Таким чином, експерт не виходить за межі своїх повноважень тільки якщо: вказує тільки ті обставини, що сприяли скоєнню злочину, для встановлення яких необхідні його спеціальні знання; пропонує тільки такі заходи усунення обставин, що сприяли злочину, які випливають з даних проведеного дослідження та спеціальних знань; встановлює причини та умови, що сприяли скоєнню конкретних дій, не вирішуючи питання про те, чи є в цих діях склад злочину; встановлює обставини профілактичного характеру та розробляє заходи щодо їх усунення, ґрунтуючись лише на тих матеріалах справи, які стосуються предмету експертизи [1, с.33-34].
Ми вважаємо, що експерт не має права виявляти обставини, що не ґрунтуються на його спеціальних знаннях. Для виявлення таких обставин він повинен повідомити керівника судово-експертного закладу з метою вирішення питання про залучення до проведення експертизи співробітника іншої спеціальності.
Таким чином, ми вважаємо, що питання процесуальної компетенції експерта при встановленні ним обставин, що сприяли скоєнню злочинів, потребує подальшої розробки та удосконалення законодавчої регламентації.
Література:
1. Предупреждение преступлений и судебная экспертиза. - М.: «Юридическая литература», 1968. – 192 с.
2. Фридман И.Я. Комплексные экспертные исследования в целях профилактики правонарушений / И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза.– К., 1980. - № 20. – С. 25 – 30.
3. Атаходжаев С.А. Некоторые вопросы экспертной профилактики: материалы Всесоюзной науч.-практич. конф. [«Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы»], (Баку, 9-10 октября 1986 г.) / С.А. Атаходжаев. – Баку, 1986. – С. 91 -93.
4. Хмелева А.В. Этико–психологические аспекты профилактической деятельности эксперта: материалы Всесоюзной науч.-практич. конф. [«Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы»], (Баку, 9-10 октября 1986г.) / А.В. Хмелева. – Баку, 1986. – С. 76 - 78.
5. Берлянд Г.С. Вопросы компетенции эксперта в предупреждении преступлений: материалы Всесоюзного науч.-практич. семинара [«Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений»], (Киев, 27-29 апреля 1976г.) / Г.С. Берлянд– М., 1978. – С. 35 – 37.
6. Давудов Ф.Э., Шляхов А.Р. Актуальные проблемы теории и практики экспертно - профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы системы Министерства юстиции / Ф.Э. Давудов, А.Р. Шляхов // Вопросы судебной экспертизы. - Баку, 1973. - № 16. – С. 5 - 10.
7. Корухов Ю.Г. Нормативное регулирование экспертно-профилактической деятельности: материалы Всесоюзной науч.-практич. конф. [«Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы»], (Баку, 9-10 октября 1986 г.) / Ю.Г. Корухов. – Баку, 1986. – С. 12-15.
e-mail: dariya.gurina@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
