АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПОРЯДКУ ПІДЛЕГЛОСТІ ТА ВІЙСЬКОВОЇ ЧЕСТІ
08.05.2009 00:27
Author: Синюк Роман Олегович, курсант факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ, старший сержант ВВ МВС України
Аналіз статистичних даних військової прокуратури України свідчить про те, що кількість злочинів, які вчиняються військовослужбовцями зросла у порівнянні з минулим роком на 2,8%. Так, у 2008 р. було зареєстровано 286 цих злочинів (в 2006 - 248), серед них: непокора (ст. 402 КК) – 26, невиконання наказу (ст. 403 КК) – 30, опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків (ст. 404 КК) – 14, погроза або насильство щодо начальника (ст. 405 КК)– 21, порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості (ст. 406 КК) – 48 та інші злочини. При цьому 91% всіх зареєстрованих злочинів вчинено військовослужбовцями контрактної та військовослужбовцями строкової служби.
На відміну від інших груп злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, поняття військового злочину визначене безпосередньо в законі (ч. 1 ст. 401). Проте, у цьому визначенні розкриваються не всі ознаки військового злочину, а лише специфічні, які дають змогу відмежувати військові злочини від інших злочинів. Водночас для військових злочинів цілком характерними залишаються і загальні ознаки злочину. До специфічних ознак військового злочину, зокрема, віднесені: об'єкт посягання - встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби; суб'єкт - військовослужбовець, а у разі вчинення більшості військових злочинів також і військовозобов'язаний під час проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів; кримінальна протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини Кримінального кодексу України.
За відсутності принаймні однієї із зазначених ознак діяння не може бути кваліфіковане як військовий злочин. Наприклад, не утворюють складу військового злочину діяння, що не посягають на встановлений порядок несення військової служби (викрадення приватного майна або хуліганство на території військової частини), або ті, які не передбачені законодавством як військові злочини.
Військові злочини вчиняються спеціальним суб’єктом – військовослужбовцем, у тому числі, військовозобов’язаним під час проходження останнім навчальних (перевірних) або спеціальних зборів. Цими особами є: військовослужбовці військових прокуратур і відповідного управління ГП, військових судів і військової палати ВС, військових комісаріатів, а також службові особи Державної фельд'єгерської служби Державного комітету зв'язку та інформатизації України, які мають військові звання; військовослужбовці МО, СБ, які відповідно до законів України на час виконання певних завдань працюють на штатних посадах в інших установах, підприємствах, організаціях; військовослужбовці, які за їх згодою відкомандировані до органів виконавчої влади, на підприємства і в організації, що виконують роботи в інтересах оборони держави та її безпеки; військовослужбовці адміністративного та професорсько-викладацького складу навчальних закладів, що входять до системи МОН; військовослужбовці, які проходять службу в українських миротворчих контингентах; військовослужбовці ЗС, інших військових формувань і цивільних установ України, які є миротворчим персоналом, направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях і не входять до складу миротворчого контингенту (військові спостерігачі, радники, штабні офіцери тощо); військовополонені, яких Україна тримає у полоні; українські військовополонені, яких тримає інша держава.
Як зазначалось вище, найбільш поширеним військовим злочином є порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями (ст. 406 КК). Видається, що причинами, які зумовлюють вчинення цього злочину є, зокрема: стан психічного здоров’я особового складу (доречно зауважити, що в 2006 році з Харківської області було комісовано 6 юнаків з психічними розладами); загальний психологічний стан нашого суспільства щодо ставлення громадян до нестатутних взаємовідносин у Збройних Силах України; неналежне виконання службових обов’язків посадовими особами.
Необхідно зазначити про те, що протидія насильству в армії працівниками військових прокуратур має один негативний наслідок — збільшення латентної злочинності. Цей наслідок зумовлений тим, що у разі повідомлення командиром військовому прокурору про вчинення злочину, передбаченого ст. 406 Кримінального кодексу України, цьому командиру загрожує притягнення, як мінімум, до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з посади. Водночас відомі випадки, коли начальники, підлеглі яких вчинили зазначений злочин, притягуються до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби». При цьому не враховується, що під час вчинення злочину підлеглим командир перебував у відпустці, відрядженні тощо. Відповідальність він несе в повному обсязі. Слід наголосити також на тому, що у військовій частині більше тисячі військовослужбовців і командир з підлеглим, який вчинив злочин, ніколи і не зустрічався, проте відповідальність несе у повному обсязі.
На нашу думку, такий підхід до застосування закону є невиправданим. Адже у такому разі порушується принцип особистої відповідальності за вчинений злочин. Така ситуація на практиці, призводить також до того, що командирам відповідних підрозділів об'єктивно вигідніше приховати наявність нестатутних взаємовідносин від військового прокурора.
З урахуванням наведеного, вважаємо, що зміст ст. 425 Кримінального кодексу України потребує внесення змін, які б чітко визначали за які злочини та в яких випадках командир несе відповідальність за дії, вчиненні його підлеглими.
e-mail: rsinyuk@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
