По справах про вбивства, вчинені з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, нерідко, труп потерпілого знаходять через тривалий час після вчиненого вбивства в гнилісно-зміненому вигляді або зі спотвореним обличчям. У таких випадках, особа убитого може бути встановлена на підставі спеціальних методів дослідження, спрямованих на виявлення й фіксацію об’єктивної ідентифікаційної інформації про потерпілого.
Одним з видів медико-криміналістичних досліджень при встановленні особи невпізнаного трупа в стадії трупних змін, які далеко зайшли, є відновлення папілярних узорів кісток рук. Для проведення таких досліджень з подальшим виготовленням дактилокарти кисті рук невпізнаного трупа вічленяють, з допомогою криміналістичних рекомендацій упаковують та направляють у лабораторію для дактилоскопіювання. У постанові про призначення медико-криміналістичної експертизи по виявленню папілярних узорів на змінених кистях рук на вирішення експерта ставляться такі питання: про можливість одержання відбитків пальців і долонних поверхонь рук невпізнаного трупа, придатних для ідентифікації; про виявлення й фіксацію на пред’явлених кістках індивідуальних особливостей (татуювань, шрамів і т.ін.).
З метою встановлення особи потерпілого за кістковими залишками може використовуватися метод М.М. Герасимова, який дозволяє відновити прижиттєвий вигляд убитого за черепом шляхом пластичної скульптурної реконструкції особи.
Найбільш часто для відновлення зовнішнього вигляду використовують два методи: графічну реконструкцію (виготовлення мальованого портрета) і комбінований графічний метод (виготовлення портрета з використанням типових елементів зовнішності, який міститься в комп’ютерній базі).
У ході медико-криміналістичного дослідження черепа експерти встановлюють відомості про стать, вік, расовий тип, стан зубного апарата, уроджені і набуті патологічні зміни і індивідуальні особливості.
При реконструкції вірогідно відображаються пропорційні особливості особи й голови, форми й розміри чола, носа, положення очних щілин, нижня частина обличчя тощо. Вірогідність відновлених ознак значною мірою залежить від повноти відомостей, одержуваних при огляді й дослідженні трупа та його залишків. Матеріали реконструкції зовнішнього вигляду використовуються для перевірки за обліками безвісті зниклих громадян, а також фотографуються, розмножуються й використовуються при складанні орієнтувань на зниклих потерпілих. Реконструкція відноситься до суб’єктивних відображень зовнішнього вигляду людини й не може використовуватися як об’єкт, пропонований для впізнання особи, а також при проведенні судово-портретної експертизи, яка є однієї з найважливіших при встановленні особи потерпілого за виявленим невпізнаним трупом.
Судово-портретна експертиза призначається для ідентифікації трупа потерпілого. Дослідження здійснюється шляхом порівняння прижиттєвих зображень потерпілого із зображенням трупа або ототожнення особи за черепом методом фотопоєднання фотозображень.
Успішне проведення ототожнення невпізнаного трупа за фотозображеннями багато в чому залежить від того, наскільки правильно сфотографований труп у морзі і як якісно був проведений перед цим туалет трупа. Знімки порівнюваної особи й трупа повинні бути виконані в тому самому або близькому ракурсі, у приблизно однакових умовах освітлення. Фотографії експертові варто надавати нормальної за контрастом якості, які відображають всі дрібні особливості особи. Питання експертам можна сформулюватися так: «чи не зображений на фотознімках трупа гр-н К., відображений на фотознімках № 1,2?».
За наявності черепа й прижиттєвих фотозображень безвісті зниклого проводиться ідентифікаційна експертиза методом фотографічного поєднання. Об’єктами дослідження є череп (із залишками м’яких тканин або без них) і прижиттєві зображення потерпілого. На експертизу направляються всі кістки черепа, якщо вони зруйновані, включаючи нижню щелепу, а також всі зуби й зубні протези, виявлені на місці приховання трупа. Сутність методу полягає в поєднанні фотозображень особи й черепа таким чином, щоб на підсумковому фотознімку, одночасно, проглядалися обидва об’єкти. При цьому повинні збігатися за своїм взаєморозміщенням й конфігурацією ознаки зовнішності на певних ділянках, у тому числі в анатомо-топографічних крапках.
Перед фотопоєднанням проводиться судово-медичне дослідження кісток черепа для встановлення статі, віку, зросту потерпілого. У розпорядження експерта бажано надати прижиттєві рентгенограми голови, медичні документи, які стосуються відомостей звертання потерпілого до стоматолога, а також про перенесені травми черепа, хірургічні втручання тощо. Питання експертові може бути сформульоване так: «чи міг череп трупа невідомої особи належати гр. Ц., зображеному на фотознімках № 1,2,3?».
В якості об’єктів судово-портретної експертизи можуть виступати також посмертні маски, які являють собою об’ємні гіпсові зліпки — негативні копії особи, виконані в натуральну величину. Маску виготовляють поряд з фотознімками трупа для найбільш повної фіксації ознак зовнішності особи. Перед цим повинен бути проведений туалет трупа. З маски роблять фотознімки у тому ж ракурсі, що й прижиттєвий знімок особи. Потім проводять зіставлення ознак зовнішності за методом словесного портрета.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter