За загальним правилом затримання підозрюваного доцільно проводити на місці злочину. Момент реалізації цієї слідчої дії залежить від різних обставин: можливості й доцільності затримання всіх членів злочинної групи в одному місці або затримання їх порізно; ступеня поінформованості керівників слідчо-оперативної групи про час вчинення злочину й об’єкт, стосовно якого воно планувалося, склад злочинної групи, її оснащеність й т.ін.
Одночасне затримання злочинців, більш сприятливо з погляду попередження можливості зникнути окремим з них, чинити в тій або іншій формі протидію розслідуванню, однак вимагає для цього більш численну групу співробітників, технічних засобів і т.ін.
Залежно від повноти інформації про планований злочин можуть бути прийняті ті або інші тактичні рішення про час затримання: а у випадку, якщо відомо час, але не відомий об’єкт, де планується вчинити злочин, затримання необхідно проводити за місцем перебування злочинної групи, незадовго до наміченого часу; якщо відомо об’єкт нападу й час його вчинення, але немає можливості провести одночасне затримання окремих членів злочинної групи без ризику налякати інших, то доцільно проводити затримання в момент вчинення злочину, улаштувавши засідку на об’єкті; може виникнути необхідність у затриманні злочинців і на шляху руху до об’єкта нападу, якщо чисельний склад злочинної групи, її озброєність, намір свідчать про можливі тяжкі наслідки, а об’єкт нападу й точний час не встановлені.
Вибір тактики затримання залежить і від місця його проведення. Якщо таким місцем є квартира одного зі злочинців, то в ході підготовки до затримання доцільно: вивчити місце затримання, особистість затримуваних; виробити прийоми проникнення до квартири; визначити необхідну кількість співробітників для участі в операції по затриманню й провести їх інструктаж з розподілом функцій для кожного з них; підготувати засоби фіксації (фото-, відеоапаратуру), а також детектори виявлення зброї, вибухових речовин і вибухових пристроїв.
Тактика допиту залежить від часу, який пройшов після злочину, ролі затриманого у вчиненому злочині, наявності доказів про причетність допитуваного до злочину, про який йому відомо, зайнятої ним позиції й ін.
До допиту необхідно ретельно готуватися, для цього необхідно: 1) вивчити особистість затриманого; 2) вивчити матеріали кримінальної справи, від оперативних працівників одержати інформацію, яка не міститься в кримінальній справі; 3) обрати способи встановлення психологічного контакту з підозрюваним; 4) визначити місце й час допиту; 5) скласти план допиту, у якому передбачити: наявність орієнтуючої й доказової інформації; обставини, які підлягають з’ясуванню на даному допиті; послідовність питань, які будуть задаватися; тактичні прийоми, які будуть застосовуватися на допиті; тактичні комбінації й операції у випадку дачі підозрюваним неправдивих свідчень, відмови від дачі показань і т.ін.
Як правило, затримані намагаються потягнути час, проаналізувати сформовану ситуацію, продумати лінію поведінки, у зв’язку із чим допит починається в умовах напруженості, конфліктності з боку затриманих.
При конфліктній ситуації, коли підозрюваний дає неправдиві показання, не визнає свою причетність до розслідуваного злочину, необхідно використовувати тактичні прийоми, такі, наприклад, як: допущення легенди й деталізація показань; непрямий допит; створення перебільшеного враження про поінформованість слідчого про роль допитуваного й наявності доказів у справі; пред’явлення доказів; зміна темпу допиту; використання протиріч у показаннях інших учасників, постановка несподіваних питань. Допиту обов’язково повинна передувати підготовка, яка включає такі основні заходи, як: вивчення особистості допитуваного й характеру його взаємин зі співучасниками; вивчення матеріалів справи; вибір місця й часу допиту; підготовка технічних засобів фіксації допиту; визначення способів встановлення психологічного контакту й складання плану допиту.
Зміст допиту визначається насамперед характером самого злочину й характером тих умов, при яких він вчинений. Необхідно з’ясувати всі обставини, пов’язані з організацією злочинної структури, функціональною роллю кожного її учасника: а) хто є організатором злочинної структури (групи); б) хто здійснював розробку планів вчинення окремих злочинів і організував їх вчинення, розподіляв ролі між членами групи, заздалегідь здобував або виготовляв зброю й інші засоби вчинення злочинів; в) скільки членів у групі і яка ролі кожного з них, у яких конкретно злочинах брали участь виконавці; г) для яких цілей викрадалася зброя, боєприпаси, вибухові речовини і пристрої, чи мали місце факти їх збуту, якщо так, то кому конкретно.
При розслідуванні розкрадань вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, нерідко проводяться групові обшуки. Вони можуть бути проведені за місцем проживання, роботи або місцем збирання злочинців. Кількість проведених обшуків залежить від виниклої ситуації, і їх реалізація передбачає створення на час їх проведення слідчо-оперативних груп за кількістю місць, які обшукуються. До складу таких груп включаються, крім учасників, також особи, які забезпечують їх безпеку (співробітники підрозділів швидкого реагування, кінологи зі службово-пошуковим собакою). Разом з тим, не виключаються вимоги, які характерні для проведення звичайних обшуків (вивчення місця проведення, підходів до нього, осіб які обшукуються й ін.).
При проведенні обшуків варто приділити особливу увагу виявленню схованок зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв. З цією метою можна виділити співробітника з членів групи для спостереження за поведінкою осіб, які обшукуються, використовувати металошукачі, спеціально навченого службово-пошукового собаку. Об’єктами пошуку, крім вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв, повинні бути їх частини, заготовки для їх виготовлення, креслення, спеціальна література, адреси, телефони й інші дані про осіб, які надають інформацію злочинцям про найбільш сприятливі місця для здійснення розкрадання, шляхах підходу, влаштування засідок, використовуваних засобах сигналізації, графіки, зміни чергувань осіб, які здійснюють охорону зброї й т.ін.
Дотримання зазначених криміналістичних рекомендацій дозволить слідчому і оперативним працівникам підвищити ефективність проведення окремих слідчих дій по справах про незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв та речовин.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
