ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО Й ОРГАНА ДІЗНАННЯ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ
25.05.2009 08:45
Автор: Синявський Сергій Михайлович, здобувач кафедри організації оперативно-розшукової діяльності Київського національного університету внутрішніх справ
1. Теорія і практика розкриття й розслідування вбивств виробила таку форму організації праці органів досудового слідства й дізнання, як їх взаємодія між собою. Під взаємодією при розкритті і розслідуванні вбивств, розуміється погоджена за метою, місцем і часом, заснована на законі й підзаконних актах спільна діяльність слідчого й органа дізнання в межах їх компетенції, спрямована на повне й швидке розкриття вбивств, всебічне й об’єктивне розслідування по кримінальній справі шляхом найбільш ефективного поєднання методів і засобів, наявних у цих органах.
2. Проблема взаємодії між різними службами органів внутрішніх справ, слідчими апаратами й оперативно-розшуковими підрозділами неодноразово обговорювалася на сторінках наукових криміналістичних та оперативно-розшукових видань, однак на практиці подібна взаємодія ще недостатньо ефективна.
3. Вбивства, особливо найбільш резонансні з них (сексуальні, на замовлення, вчиненні організованими групами, двох і більше осіб та ін.) є злочинами, вчиненими, як правило, в умовах неочевидності, у зв’язку із чим на початковому етапі розслідування виникають труднощі навіть щодо приблизного визначення основних напрямів пошуку злочинців. Це вимагає максимального зосередження всіх можливостей, якими володіють співробітники органів внутрішніх справ по розслідуванню аналізованих злочинів. У протидії вбивствам слідчому неможливо, і, напевно, було б помилково покладатися тільки на свої сили, адже практика переконливо показує, що одних процесуальних дій для встановлення істини недостатньо. Подолання виникаючих труднощів вимагає застосування спеціальних засобів і методів, у тому числі тих, якими володіють різні оперативні підрозділи органів внутрішніх справ.
4. За повноту і якість розслідування кримінальної справи про вбивство відповідає слідчий, тому саме він є організатором і керівником взаємодії. Однак орган дізнання не є пасивним виконавцем. Взаємодія при розслідуванні вбивств повинна бути активною, ініціативною і ґрунтуватися на таких принципах: 1) взаємної відповідальності за повне викриття всіх епізодів злочинної діяльності, і встановлення, притягнення до відповідальності її співучасників; 2) спільної діяльності протягом усього розслідування кримінальної справи й повної, взаємної, об’єктивної поінформованості про хід слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, що стосується конкретного вбивства чи серії таких злочинів; 3) знанні всіма учасниками взаємодії можливостей кожної із взаємодіючих сторін по встановленню злочинця чи злочинної групи; 4) організації взаємодії з урахуванням наявної інформації про злочинця, тип злочинної групи, характер її дій по підготовці, вчиненню й прихованню злочинів.
5. Процесуальними й організаційними формами взаємодії, які використовуються при розслідуванні вбивств є такі: а) організація «чергових» груп для виїзду на місце злочину; б) створення «цільових» слідчо-оперативних груп, у тому числі бригад по розкриттю злочинів за гарячими слідами, розслідуванню складних, багатоепізодних злочинів, серійних вбивств; в) спільне планування розслідування вбивств; г) взаємний обмін інформацією між слідчим і органом дізнання; д) спільний аналіз і оцінка результатів діяльності слідчого й оперативного працівника; є) надання слідчому допомоги з боку органа дізнання при проведенні ним слідчих дій і пошукових заходів; ж) дача слідчим доручень органу дізнання.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
