Author: Портянко Євген Вікторович, студент Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Полтавський факультет
[Arbitration law. Arbitration judicial law]
Неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, а саме, із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів як через відновлення платоспроможності – є не, що інше як неплатоспроможність. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду, відповідним суб’єктом – це кредитор, а бо ж сам боржник. Але на практиці трапляються випадки коли боржник відсутній на своєму місцезнаходженні, і це має специфічні особливості при банкрутстві суб’єкта господарювання.
Метою даної роботи є аналіз особливостей процедури банкрутства відсутнього боржника, як такого, що потребує наукового роз’яснення, з метою можливості їх застосування, в судовій практиці.
Дане положення звучить наступним чином: у разі, якщо громадянин-підприємець — боржник або керівні органи боржника — юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань (ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про відновлення платспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Як свідчить судова практика, застосування даного положення господарськми судами є різною. Тому хочу прокоментувати дану статтю: суб`єктом хто може бути відсутнім на соєму місцізнаходжені є громадянин підприємець-боржник або керівник органів боржника-юридичної особи. Поряд з відсутністю на своєму місцезнаходженням є і інші підствави, а саме ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій; документів бухгалтерської звітності; наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Заява може бути подана незалежно від розміру вимог кредитора та строку виконання зобов`язання. Буквальний підхід - ґрунтується на тому, що, на відміну від загальної процедури, у якій прострочення боржника має становити не менше трьох місяців, у ситуації з відсутнім боржником прострочення може бути меншим трьох місяців. Розширений підхід - розуміється в тому, що з метою ініціювання банкрутства відсутнього боржника кредитор може заявити свої вимоги не тільки у випадку, коли з часу їх настання не минуло трьох місяців, а й навіть у випадку, коли строк виконання зобов'язань боржника перед ним ще взагалі не настав.
Згідно з усталеною судовою практикою тільки факт відсутності боржника за місцезнаходженням за наявності ознак ведення ним підприємницької діяльності не може бути достатньою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника. Про це наголошує Постанова ВГСУ № Б11 від 20.01.2009 року.
Верховний Суд України в Постанові від 17.02.2004 у справі № 3-88к04, зазначивши, що «…заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не виключно за наявності усієї сукупності перелічених у ст. 52 ЗУ «Про відновлення платспроможності боржника або визнання його банкрутом»…». Через чотири місяці в Рекомендаціях ВГСУ № 04-5/1193 від 04.06.2004 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», а саме в пункті 4.7., зазначено, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі ст. 52 даного закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, є достатньою для порушення провадження у справі.
Також слід з’ясувати саме «відсутність боржника за своїм місцезнаходженням». Тривалий час судова практика визнавала як достатні докази відсутності боржника акт державного виконавця або ж органу державної податкової служби про відсутність боржника за його місцезнаходженням; довідку УДППЗ "Укрпошта" про відсутність боржника за вказаною адресою та неможливістю вручити йому поштове відправлення; довідку власника приміщення, в якому зареєстрований боржник, про відсутність боржника. На сьогоднішній день, керуючись постановою Верховного Суду від 22.05.2007 р. № 21/19-06-518, акт обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою, складений державною податковою інспекцією, не може визнаватися належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням, тому що відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцеперебуванням повинні міститися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відомості внесені до даного реєстру є достовірними.
Як висновок хочу зазначити, щоб теоретично та практично правильно застосовувати положення про банкрутство відсутнього боржника слід знати, що фактичною підставою відсутності, є не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і факультативно можуть як враховуватися так і не враховуватися інші підстави: строк та розмір не виконання зобов’язання.
Література:
1. Закон України 14.05.1992 р. «Про відновлення платспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України від 30.06. 1999 р.) // ВВР України. – 1999. - № 42-43. Ст.378.
2. Закон України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»//Юридичний вісник України. – 2003. - №28.
3. Поляков Б. Научно-комментарий к Закону Украины "О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом": Научно-практический комментарий / Под общей редакцией Д.М.Притыки. – К.: Концерн видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – с. 220
4. Артюх Ю. Банкротство отсутствующего должника по-новому // Юридическая практика, № 38(248), 17.09.2002.
e-maіl: portyanuch@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
