Оспорювання арбітражних рішень розглядається у практиці арбітражних закладів як виняткова обставина, при цьому процедура оспорювання в міжнародному комерційному арбітражі суттєво відрізняється від процедури оспорювання в розумінні більшості національних правових систем, тому що оспорювання арбітражного рішення в міжнародному комерційному арбітражі зводиться до перевірки рішення лише за обмеженим колом питань з єдиним можливим процесуальним наслідком – можливістю скасування рішення повністю або частково [1, c. 418-419].
Актуальність питання пов’язана з тим, що на сьогодні існує недостатнє законодавче регулювання процедури оспорювання арбітражних рішень в Україні. Склалася ситуація за якої існує неоднозначна практика застосування українськими судами діючого законодавства з даного питання, що зумовлює наявність суперечливої судова практики. Особливу актуальність дане питання має в розрізі того факту, що положення справ стосовно оспорювання арбітражних рішень є свого роду концентрованим виразом відношення судової системи до міжнародного комерційного арбітражу [2. с. 168]. Зрозуміло що існуючий стан речей погано впливає на імідж нашої країни як бізнес партнера для залучення інвестицій та для привабливості нашої країни для здійсненні господарської діяльності іноземними фізичними та юридичними особами.
Можливість оспорювання арбітражних рішень, включаючи визначення компетентних державних судів щодо розгляду клопотань про скасування арбітражних рішень, підстави для оспорювання арбітражних рішень, повноваження суду щодо розгляду таких клопотань, порядок і строки звернення передбачені у Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994, № 4002-XII (надалі – Закон). Вищевказаний закон був розроблений на основі Типового закону ЮНСИТРАЛ «Про міжнародний комерційний арбітраж» (надалі – Типовий закон).
29 вересня 2005 року набрали чинності зміни до п. 2 статті 6 Закону згідно яких повноваження по розгляду клопотань про оспорювання рішень арбітражів були передані до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судаів за місцезнаходженням арбітражу. Закон не містить норм які регламентують порядок розгляду клопотань про скасування арбітражних рішень в Україні, оскільки ці норми повинні міститися у відповідному процесуальному кодексі.
Цивільно-процесуальним Кодексом України також не передбачений порядок розгляду клопотань про скасування рішень арбітражних рішень, тому при розгляді таких клопотань суди вимушені по аналогії застосовувати положення Глави І Розділу VIII Цивільно-процесуального Кодексу України від 18 березня 2004 року N 1618-IV (надалі - ЦПК) про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, що підлягає примусовому виконанню (ст.ст. 390-398 ЦПК) [3, с. 19-24]. За результатами розгляду клопотань суд першої інстанції виносить ухвалу до якої, згідно роз’яснень самого суду, застосовується загальний порядок оскарження який застосовується й до інших рішень суду першої інстанції.
При цьому в статті 293 ЦПК, яка передбачає перелік ухвал суду першої інстанції які можуть бути оскаржені в апеляційній інстанції, не міститься ухвал про скасування арбітражних рішень. Також, ЦПК не містить вказівки на те, які саме положення мають застосовуватись при оскарженні ухвал про скасування арбітражних рішень. Дана ситуація зумовлює деякі складності враховуючи подвійну природу ухвал винесених за клопотанням про скасування арбітражних рішень. З одного боку такі ухвали є остаточними у справах про оспорювання арбітражних рішень, а з іншого боку їх можна розглядати як процесуальні акти, так як суди не розглядають арбітражне рішення по суті, а лише встановлюють наявність або відсутність підстав для їх відміни у відповідності до статті 34 Закону.
Існуюча ситуація, із застосуванням судами за аналогією норм ЦПК та недостатнє врегулювання даного питання, негативно впливає на практику вирішення судами справ даної категорії, і як наслідок, потребує законодавчого врегулювання. Враховуючи складну правову природу міжнародного комерційного арбітражу як різновиду третейського суду, достатньо молоде вітчизняне законодавство про міжнародний арбітраж, а також міжнародне походження цього законодавства, важливе значення для його правильного застосування набуває міжнародний досвід, включаючи доктрини, міжнародну законодавчу, арбітражну та судову практику, аналіз законодавчого регулювання і тлумачення аналогічних нормативних положень судами інших, які мають закони, що також відповідають Типовому закону ЮНСІТРАЛ [4, с. 64].
Приймаючи до уваги досвід таких іноземних країн як Англія, Німеччина та Російська Федерація, а також необхідність законодавчого регулювання процедури оспорювання арбітражних рішень, доцільно буде внести зміни до ЦПК, а саме додати окремий розділ щодо оспорювання рішень третейських судів який буде розвивати та конкретизувати відповідні положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а також забезпечувати відповідність українського законодавства міжнародним стандартам регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу.
Підбиваючи підсумки, можна вести мову про наявність певних прогалин у законодавчому регулюванні процедури оспорювання арбітражних рішень та про необхідність внесення вказаних вище змін у законодавство України. Як відомо, детальне законодавче регулювання будь яких відносин зумовлює їх прозорість та ясність для всіх учасників таких відносин, що є особливо важливим у господарських відносинах, враховуючі обсяги проектів, договорів та грошових коштів якими вони оперують. З одного боку, наявність такого регулювання значно полегшить роботу судам та буде сприяти однаковій судовій практиці при розгляді справ даної категорії. З іншого боку, чітке врегулювання такої сфери господарських відносин як захист прав суб’єктів господарювання, в частині можливості оспорювання арбітражних рішень, розширює можливості суб’єктів господарювання щодо захисту власних інтересів і позитивно відображається на інвестиційній привабливості Україні.
Література:
1. Притика Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж: Питання теорії та практики: Монографія. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2005.
2. Жильцов А. Н. Оспаривание решений международных коммерческих арбитражей в соответствии с российским законодательством – современные тенденции // Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: Сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / Под ред. А. С. Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М.: Статут, 2007.
3. Апеляційний суд міста Києва: Узагальнення судової практики розгляду судами м. Києва справ за клопотанням про скасування та виконання рішень третейських судів за І півріччя 2008 р. (Суддя апеляційного суду м. Києва О. І. Євтушенко) / Судова апеляція. - 2008. - № 4. - с. 19-24.
4. Винокурова Л. Ф. Оспорювання рішень, винесених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України / Практика Міжнародного комерційного арбітражу № 3-4 (5-6) 2007 року – ст. 47-65.
e-mail: sergey.rabenko@gmail.com
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
