Автор: Пчеліна Оксана Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ
В Україні як молодій незалежній демократичній державі ринкова економіка тільки розвивається. При цьому розвиток відбувається в умовах недосконалого законодавчого регулювання ринкових відносин, а у деяких сферах ринкової економіки – таке регулювання взагалі відсутнє. Це дозволяє учасникам таких відносин діяти всупереч усталеним етичним корпоративним нормам, в умовах нездорової конкуренції, яка досить часто переступає через закон. Однією з форм такої діяльності можна визнати й рейдерство. Дане поняття у нашій країні тільки усталюється, тому його сутність недостатньо визначена. Дане питання є досить актуальним і потребує детального наукового вивчення. Необхідність визначення поняття та сутності рейдерства диктується також потребою розробки криміналістичних рекомендацій, методів та засобів з виявлення, розкриття, розслідування та попередження рейдерства в Україні. Під рейдерством не можна вбачати тільки кримінальні діяння. Воно, як відомо, може бути як законним, так і незаконним. Тому слід визначити у яких випадках рейдерство потрібно вважати кримінальним. У економічній та правовій літературі існують різні трактування поняття рейдерства. Зокрема, одна група вчених під рейдерством розуміє операцію з придбання великого пакету акцій певної компанії з метою її поглинання [1, с.694, 885], інша група вчених уточнює вищезазначене визначення, вказуючи на те, що метою такої діяльності є не поглинання, а захоплення іншого суб’єкта господарювання [2]. При цьому існують посилки вчених стосовно того, що рейдерська діяльність є сполученням незаконних, напівзаконних (протиправних, але законодавчо незаборонених) та законних способів придбання привабливого, але чужого бізнесу [3]. Зустрічається й тлумачення рейдерства як недружнього, поза межами дії цивільного законодавства, спрямованого проти волі власника, захоплення чужого майна на користь іншої особи, встановлення над майном повного контролю нового власника в юридичному й фізичному розумінні з використанням корумпованості чиновників та (або) із застосуванням сили [4]. М. І. Камлик, М. А. Погорецький, В. П. Шеломенцев під рейдерством вбачають вид організованої злочинної діяльності, яка здійснюється з метою незаконного захоплення чужого майна та набуття у незаконний спосіб права на нього з використанням неправосудних судових рішень [5]. Аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що більшість вчених підміняють поняття рейдерства способом його вчинення. Рейдерство – це, передусім, економічний злочин, для якого характерне існування злочинних технологій збагачення. Тому, на наш погляд, під рейдерством слід розуміти комплекс взаємопов’язаних злочинів, що вчиняється організованими злочинними групами з метою захоплення чужого майна та набуття на нього права. Для механізму рейдерства як різновиду економічних злочинів характерне виділення основних та підпорядкованих злочинів. Роль конкретного злочину в системі залежить, передусім, від конкретної мети та конкретних способів її досягнення. Тому в одному випадку злочин може виступати як основний, а в іншому – як додатковий. Рейдерство – це варіація сукупності різноманітних злочинів, наприклад, таких як протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України), втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК України), викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України ), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 КК України), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295 КК України), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України) тощо. Склади зазначених злочинів формулюються в статтях різних розділів Кримінального кодексу України, але всі вони у своїй сукупності спрямовані на досягнення спільного злочинного задуму – захоплення чужого майна та набуття на нього права. Відповідно механізм рейдерства як технології злочинного збагачення характеризується існуванням значної кількості способів його вчинення, адже підпорядковані злочини (їх комплекс) є способами вчинення основного. Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що трактування рейдерства через призму злочинних технологій збагачення безпосередньо вказує на його належність до економічних злочинів і на складність механізму його вчинення. Це дозволить оптимізувати діяльність з формулювання його криміналістичної характеристики та розробки комплексних методик розслідування рейдерства.
Література: 1. Большой экономический словарь / под. ред. А. Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2002. − 1280 с. 2. Макарова О. А. Порядок приобретения контроля в акционерных обществах: некоторые проблемы / О. А. Макарова // Закон. – 2007. –№ 3. – С. 170-177. 3. Лопашенко Н. Рейдерство / Н. Лопашенко // Законность. – 2007. – № 4. − С. 7-12. 4. Основні передумови та шляхи подолання рейдерства в Україні // Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик Персонал Плюс. –2007. – №27 (230) 18-24 липня [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.personal-plus.net/230/2290.html. 5. Камлик М. І. Рейдерство в Україні: сутність та засоби протидії / М. І. Камлик, М. А. Погорецький, В. П. Шеломенцев // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – № 17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bozk/2007/17text/g17_06.htm.
e-mail: tala33386@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter