Діяльність по дактилоскопіюванню невпізнаних трупів в Україні поки що лишається недостатньо нормативно регульованою сферою. Сьогодні цей спосіб встановлення особи невпізнаного трупу регламентований лише поодинокими розрізненими вказівками галузевих інструкцій МВС та МОЗ України, які мають альтернативний характер чи здійснюють посилання на неіснуючі нормативні акти. А проблема по збільшенню кількості безвісті пропалих людей та відповідне зростання невпізнаних трупів є значимою для України. Відсутність належного правового регулювання діяльності по дактилоскопіюванню невпізнаних трупів в багатьох випадках призводить до втрати часу, або відмови від дешевого та дієвого способу встановлення осіб невпізнаних трупів. Метою нашого дослідження є висвітлення окремих недоліків нормативно-правового регулювання діяльності встановлення особи невпізнаного трупа з використанням можливостей дактилоскопії та початок процес розробки рекомендацій по їх усуненню. Раніше питання нормативного регулювання дактилоскопіювання трупів частково торкались вчені СРСР та РФ: М.В. Кісін., Ю.А. Гусаков, А.А. Леві, А.В. Втюрін, А.І. Коновалов. В Україні цьому питанню значна увага не приділялася. Галузеві акти останніх років навпаки замість бажаного регулювання внесли ще більше протиріч. Конкретний порядок дактилоскопіювання невпізнаних трупів вказані акти не встановлюють, коло конкретних спеціальних суб’єктів для цієї діяльності не визначають. Так, інструкція „Про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України” затверджена наказом МВС України № 785 від 11.09.2001 року, містить таке положення — „Організація дактилоскопіювання невпізнаних трупів покладається на підрозділи кримінального розшуку із залученням при необхідності фахівців експертної служби МВС України та бюро судово-медичної експертизи відповідно до нормативно-правових актів”, але проблема в тому, що інші „нормативно-правові акти” на які посилається дана інструкція в Україні відсутні і правотворчі процеси в цій галузі поки не відбуваються. В системі МОЗ України важливий галузевий документ, який регламентує судово-медичне дослідження трупів (Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи затверджені наказом МОЗ України № 6, 17.01.1995 р.) — містить такі положення: „2.1.11. При експертизі трупів невідомих осіб: ….2.1.11.б. Представниками органів слідства проводиться дактилоскопія трупа. Підготовка пальців трупа до дактилоскопії виконується експертом”. З цього випливає, що перший документ регламентує дактилоскопіювання трупа, якщо по факту його виявлення не було порушено кримінальну справу, або проводиться дослідча перевірка і тут основним суб’єктом виступає працівник карного розшуку, який при необхідності залучає судово-медичного експерта чи експерта криміналіста. А згідно судово-медичних правил основним суб’єктом виступає представник органів слідства (це може бути і сам слідчий, або будь-яка уповноважена ним особа), але на якій стадії розгляду факту виявлення трупу він з’являється і чи з’являється взагалі, якщо кримінальну справу порушено не було — невідомо. А важливий нормативний документ, який би мав врегулювати існуючі пробіли та суперечності галузевих актів, а краще задати напрям їх розвитку — Кримінально-процесуальний кодекс України, діяльність, як дактилоскопіювання трупів та й дактилоскопіювання в цілому, навіть не згадує. На прикладі наших країн-сусідів можемо бачити, що КПК РФ визначає діяльність по дактилоскіпіюванню трупів процесуальною. Так в п. 2 ст. 178 КПК РФ міститься норма: „Неопознанные трупы подлежат обязательному фотографированию и дактилоскопированию…”, тобто дактилоскопіювання є обов’язковою та чітко регламентованою діяльністю. А в Україні діяльність по дактилоскопіюванню трупів, поки що має оперативно-технічний характер в рамках перевірки факту виявлення невпізнаного трупа та статус відбору зразків для експертного дослідження згідно кримінального процесу України, якщо порушено кримінальні справу. А це призводить до розробки розрізнених галузевих вказівок та невтішної статистики у відношенні: факти виявлення невпізнаних трупів проти виготовлення їх якісних дактилокарт. Але все ж необхідно визначити яке місце в правоохоронній діяльності займає дактилоскопіювання невпізнаних трупів в Україні. Загалом, відповідно до регламентації правоохоронної діяльності України, під встановленням особи розуміють процес збирання документальних та інших відомостей з метою ідентифікації особи невпізнаного трупа. А це відповідно до закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” зазначені проблеми можна вирішити такими заходами: перше — врегулювання та приведення у відповідність до сучасних потреб кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує дактилоскопіювання в Україні (як ідеальний варіант могло би бути прийняття окремого закону „Про дактилоскопіювання” чи внесено відповідні поправки до КПК України); друге — визначити спеціального суб’єкта, який володіє технікою дактилоскопіювання трупів, незалежно від складності (тобто має спеціальну підготовку) та закріплення його статусу нормативними актами; третє — розробка та нормативне закріплення процедури дактилоскопіювання трупів (що була б обов’язковою для всіх органів державної влади, незалежно від відомчої належності).
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter