У статті розглянуто теоретично-правові позиції дослідників щодо процесуального порядку, спеціальних та загальних умов зупинення кримінального провадження у стадії досудового розслідування. Досліджено та запропоновано правило вирішення процесуальної колізії між одночасною наявністю підстав інституту закриття кримінального провадження та підстав зупинення кримінального провадження. Аналізовано проблемне питання повідомлення особі про підозру, як умови зупинення кримінального провадження. Водночас, звернено увагу на важливості належної роботи слідчого до зупинення кримінального провадження. На основі вивчення судової практики запропоновано внесення змін до чинного Кримінально-процесуального законодавства.
Ключові слова: Зупинення досудового розслідування, порядок зупинення кримінального провадження, загальні умови зупинення кримінального провадження, спеціальні умови зупинення кримінального провадження, кримінально-процесуальна колізія, закриття кримінального провадження, повідомлення про підозру.
The article deals with the theoretical and legal positions of researchers regarding procedural order, special and general conditions for stopping criminal proceedings in the stage of pre-trial investigation. The rule of resolving the procedural conflict between the simultaneous presence of the grounds of the institute for the closure of the criminal case and the reasons for stopping the criminal proceedings was investigated and proposed. The problematic issue of informing a person about suspicion as a condition for stopping criminal proceedings is analyzed. At the same time, attention was paid to the importance of the active work of the investigator before stopping the criminal proceedings. On the basis of the study of judicial practice, it is proposed to amend the current Criminal Procedure Law.
Key words: Suspension of pre-trial investigation, procedural procedure for stopping criminal proceedings, general conditions for stopping criminal proceedings, special conditions for stopping criminal proceedings, criminal-procedural conflict, notification of suspicion.
Актуальність та значимість теми дослідження полягає у тому, що на сьогоднішній день правильне застосування норм процесу зупинення кримінального провадження на стадії досудового розслідування має надзвичайно важливе значення, адже стосується свободи людини її прав, що завжди є пріоритетним у роботі юристів-практиків і не тільки їх. Та й, зрештою, у будь-якому прояві не вірне застосування слідчим чи прокурором умов зупинення кримінального провадження, недотримання процесуального порядку призводить до порушення цих прав та свобод. І як наслідок особа злочинця може залишитись на волі безкарною, а з іншого боку - порушуються і процесуальні права учасників кримінального провадження, так як завданням кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України є «захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження».
Більше того, дотримуватись порядку та умов зупинення кримінального провадження зобов’язує стаття 19 Конституції України, наголошуючи на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Теоретичним підґрунтям стали наукові дослідження, пов’язані з вирішенням питань нормативної регламентації відносин у досудовому провадженні, теоретичні основи кримінального права щодо вирішення питань колізії, які викладені у наукових працях таких вітчизняних науковців Малютіна І.А., Марченка К. Г., Макарова М.А., Попелюшка В.О., Погорецького М.А., Мирошнеченка Т.М., Наливайка Є. О., Романюк Б., Москалюка О.В., Навроцького В.О., Шумила М. Є., Татарова О.Ю., Осмолян В.А., Капліної О.В.
Метою дослідження є визначення теоретичних та практичних проблем регулювання процесуального порядку та умов зупинення кримінального провадження на стадії досудового розслідування та запропонувати шляхи їх вирішення.
Виклад основного матеріалу дослідження. Одразу слід відзначити, «що лише у сукупності наявність підстави та необхідних умов дають можливість зупинити провадження в кримінальній справі» [1]. Якщо підстави зупинення кримінального провадження всеосяжно відображають основну суть та призначення цього інституту, то такі правові категорії, як процесуальний порядок та умови зупинення кримінального провадження є правовою основою втілення в життя системи підстав зупинення кримінального провадження. Вони покликані обґрунтовувати законність та правомірність зупинення.
У юридичній літературі науковці по різному тлумачать зміст процесуального порядку та умов зупинення кримінального провадження.
Насамперед, К.Г. Марченко говорить «про те, що зміст порядку зупинення досудового розслідування складають такі структурні елементи: 1) вивчення матеріалів кримінального провадження з метою встановлення підстав зупинення, зазначених у ч. 1 ст. 280 КПК України; 2) встановлення наявності процесуальних умов, за яких можливе зупинення досудового розслідування за тією або іншою підставою; 3) складання постанови про зупинення досудового розслідування; 4) вирішення правових і організаційних питань супутніх зупиненню провадження; 5) повідомлення учасників кримінального судочинства про зупинення досудового розслідування; 6) внесення відомостей про зупинення кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань» [2, с. 313].
Б.Д. Завидов відмічає, що процесуальний порядок зупинення попереднього слідства включає в себе виконання і дотримання передбачених законом умов зупинення розслідування: виконання всіх слідчих дій, яких можливе за відсутності обвинуваченого або підозрюваного, вжиття заходів до їх розшуку або встановлення особи, яка вчинила злочин; юридичне закріплення обставин, що перешкоджають закінченню розслідування, шляхом винесення слідчим постанови про зупинення досудового розслідування, копію якої він направляє прокурору [3].
А.М. Попов пише: для прийняття правильного рішення про зупинення досудового розслідування необхідно ще раз ретельно проаналізувати весь зібраний доказовий матеріал у кримінальній справі і переконатися в тому, що та обставина, перервавши попереднє слідство, в даний момент не можна усунути іншими шляхом [4].
В.О. Попелюшко щодо оскаржень рішення слідчого, прокурора про зупинення кримінального провадження зауважує «він охоплює не лише рішення з усіх передбачених в законі підстав зупинення досудового розслідування, а й порядок його зупинення (ст. 280 КПК), коли з позицій захисту сам порядок зупинення шкодить або може зашкодити правам, свободам та законним інтересам підозрюваного у майбутньому» [5, с. 13].
Аналізувавши судову практику з приводу зупинення досудового розслідування, можу однозначно стверджувати, що ретельне вивчення матеріалів кримінального провадження з метою встановлення підстав зупинення, зазначених у ч. 1 ст. 280 КПК України має важливе значення. Так, не поодинокими випадками у практиці є те, що постанови про зупинення кримінального провадження виносяться поверхово, без проведення аналізу доводів, викладених у клопотанні, без зазначення посилань щодо виконання вчинених слідчих (розшукових) дій [6]. Підлягають скасуванню і постанови слідчого, прокурора про передчасність винесення постанови про зупинення досудового слідства, оскільки необхідний перелік слідчих дій не виконаний органом досудового розслідування та як наслідок прийняття рішення, використовуючи неналежну підставу. В такому випадку кримінальне провадження підлягає відновленню на виконання тих завдань та функцій, які покладаються на орган досудового розслідування [7].
З цього приводу відзначимо, що у юридичній літературі науковці наголошують на важливості повного, усебічного й ретельного вивчення матеріалів кримінального провадження. Зокрема, М.І. Кулянда пише: «лише глибокі знання цих матеріалів дозволяє їм накреслити стратегію і тактику своєї діяльності, сформувати систему питань на етапі» [8, с. 120] досудового розслідування так і в судовому розгляді. Безумовно «вивчення слідчим матеріалів кримінального провадження є необхідною передумовою успішного його проведення» [9, с. 139]. З аналізу судової практики складається переконання: якщо слідчий, прокурор в межах тих наданих їм кримінально-процесуальним законом повноважень, повно, всебічно не вивчить матеріали кримінального провадження, то їх буде вивчати адвокат. А це в свою чергу негативно характеризує якість роботи органів досудового розслідування, підриває довіру населення в справедливості цих органів в загальному. Доречно, М. Є. Шумило вважає «стадію досудового розслідування найбільш вразливою для порушення прав людини і громадянина, в якій переплітаються і не збігаються інтереси особи, суспільства і держави» [10, с. 375-380].
Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ проти України, однією з підстав порушення вимог ст. 3 Конвенції у 2011 р. – першому півріччі 2012 р. були випадки неефективного розслідування заяв обвинувачених щодо застосування до них незаконних методів дізнання та досудового слідства [11].
К.Г. Марченко з приводу цього відмічає, що «ухвалюючи рішення про зупинення досудового розслідування, слідчий та прокурор повинні мати у своєму розпорядженні достатні докази, що підтверджують наявність зазначених в законі обставин, які перешкоджають досудовому провадженню» [2, с. 313]. Зокрема, М.А. Погорецький наполягає на тому, що у ході прийняття рішення у кримінальній справі при обґрунтуванні достовірності набутого знання про об’єктивну реальність, яка є об’єктом кримінально-процесуального пізнання, орган дізнання, слідчий і суд оперують як відомостями про факти і самими «фактами» («обставинами»)» [12].
Погоджуємось з К.Г. Марченком «їх кількість повинна скласти сукупність, що дозволяє прийняти правильне рішення. При цьому рішення про зупинення повинне базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі, під якою розуміється безліч доказів, логічно пов’язаних між собою внутрішнім непротиріччям у встановленні обставини, що вказана в законі (ч. 1 ст. 280 КПК України)» [2, с. 313].
У юридичній літературі відзначають: винесення слідчим, прокурором постанови про зупинення досудового розслідування зумовлює збільшення його тривалості [13, с. 218]. А тому чинним КПК України одним із засобі в вирішення проблеми забезпечення «розумності» строків розслідування передбачена можливість оскарження слідчому судді цієї постанови [14], на підставі принципу змагальності.
У відповідності до частини 4 ст. 280 КПК України досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, а копія постанови надсилається в тому числі й стороні захисту, яка має право її оскаржити слідчому судді. Вбачається, що основною ознакою постанови про зупинення кримінального провадження є вмотивованість.
З цього приводу К.Г. Марченко пише: «тому особливу увагу слідчому та прокурору необхідно приділити аналізу матеріалів кримінального провадження, які свідчать про виконання ними тих приписів закону, які відносяться до умов зупинення досудового розслідування» [2, с. 313]. Європейський Суд з Прав людини щодо невмотивованості рішень у кримінальних справах зазначив, що вони повинні належним чином міститися мотиви, на яких ці рішення засновані й у чому знаходить свій прояв принцип належного здійснення правосуддя [15]. Це є актуальним і для досудового розслідування.
О.Ю. Татаров пише: «під час здійснення перевірки обґрунтованості зупинення досудового слідства в одному із слідчих підрозділів міста Києва органами прокуратури виявлено понад 25 фактів безпідставного зупинення досудового слідства» [16, с. 329].
Зокрема, Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2014 р. встановлено наступне: слідчий жодним чином не мотивував свою постанову: не навів у постанові обставин розслідуваного кримінального провадження; не зазначив переліку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які були проведені у кримінальному провадженні по встановленню фактичних обставин вчинення злочину та осіб, які його вчинили; не вказав даних, які вдалося встановити, за допомогою отриманих доказів, що мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину та встановлення осіб, які його вчинили; не обґрунтував з усією повнотою свої висновки з приводу того, що у кримінальному провадженні здійснено всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, щоб, як наслідок, надавало слідчому законні підстави для зупинення досудового розслідування [17].
Варто відзначити, що зупинення провадження з будь якої підстави завжди має стосунок до законних інтересів потерпілого. Звісно, що «потерпілий здебільшого зацікавлений в тому, щоб особу, від дій якої він постраждав, було встановлено, притягнено до кримінальної відповідальності, щоб вона зазнала заслуженого покарання. Тому для потерпілого важливо знати, чи справді є підстави для зупинення провадження у справі, чи було вжито усіх заходів для встановлення особи, що підлягає притягненню, як обвинувачений» [18, с. 170]. В. Шибіко зазначає, що «етапом, на якому закон передбачає ознайомлення учасників процесу, які мають особистий інтерес у справі (обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача) та їх захисників і представників з усіма матеріалами справи» [19, с. 25].
Також «у деяких випадках, поряд із зупиненням досудового розслідування, слідчий та прокурор у постанові можуть вирішити ряд питань супутнього характеру. Наприклад, про порядок зберігання речових доказів або про повернення їх зацікавленим особам (ст. 100 КПК України)» [2, с. 313].
Знову ж таки, для прийняття постанови про зупинення досудового розслідування недостатньо наявності охарактеризованих вище підстав. Насамперед необхідно попередньо виконати ряд умов для зупинення, під якими слід розуміти передбачені кримінально-процесуальним законом вимоги про виконання слідчим певного комплексу процесуальних та розшукових дій, дотримання яких є обов'язковим для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування [4, с. 10].
Як з’ясовано, окрім підстав кримінально-процесуальний кодекс передбачає загальні і спеціальні умови зупинення досудового розслідування. І.А. Малютін називає спеціальні «індивідуальними» умовами [1]. Вони «зобов’язують слідчого виконувати певний комплекс процесуальних та розшукових дій до винесення постанови про зупинення кримінальної справи» [1]. Водночас, варто сказати, що підстави та умови – різні категорії, які існують паралельно один від одного [20, с. 90]. Вважаємо, що умови доповнюють підстави та виступають певним додатком потреб до всіх умов.
У юридичній літературі зауважують, що загальні умови потрібні для зупинення провадження досудового розслідування з усіх підстав [20, с.90; 1, с. 10]. Зокрема, під ними А.В. Кочетова розуміє: встановлені кримінально-процесуальним законом загальні правила організаційно-правового характеру, що визначають найбільш специфічні риси даного кримінально-процесуального інституту:
1) Обов'язковість виконання всіх слідчих та інших процесуальних дій, виробництво яких можливе за відсутності обвинуваченого;
2) Доведеність події злочину;
3) Прийняття рішення про зупинення провадження у кримінальній справі тільки тією особою, в чиєму провадженні воно знаходиться;
4) Вживання заходів по відшкодуванню матеріального збитку, заподіяного злочином;
5) Повідомлення обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, а також прокурора про призупинення (відновлення) провадження у кримінальній справі, з роз'ясненням можливості оскарження прийнятого рішення [21].
К.Г. Марченко називає загальні умови «організаційно-правовим алгоритмом зупинення досудового розслідування» та каже, що «це організована слідчим (прокурором) послідовність визначених КПК України і практикою його застосування дій, виконання яких веде до настання законної і обґрунтованої перерви в кримінальному провадженні» [2].
А.М. Попов наводить таку класифікацію загальних умов:1) доведеність матеріалами кримінальної справи події злочину; 2) проведення слідчим всіх слідчих дій, проведення яких можливе за відсутності обвинуваченого [22].
Дещо по іншому класифікує загальні умови В.Ю. Стельмах. На його думку, такі умови слід розподілити на 2 групи:
1. Відсутність підстав для закриття кримінального провадження.
2. Провадження всіх слідчих та інших процесуальних дій, які можливі за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого. Це правило, на думку дослідник, дозволяє своєчасно зібрати по кримінальній справі доказів та не допустити їх втрати [20, с. 90] .
Звертає увагу думка В.Ю. Стельмаха: при характеристиці цих умов, що при одночасній наявності підстав для закриття кримінальної справи та зупинення провадження, повинно прийнятися рішення про закриття кримінальної справи, оскільки саме це рішення, на відміну, від зупинення є завершальним [20, с. 90]. Цікаво, про які випадки наявності підстав одночасно для закриття та зупинення кримінального провадження говорить науковець і чи можна вбачати у сформованому вище «правилі» виникнення процесуальної колізії чи конкуренції у цих правовідносинах ?
О.Ю. Татаров пише: «у випадку хронічного захворювання обвинуваченого, в окремих випадках, доцільно розглядати питання про закриття кримінальної справи» [16, с. 345].
Досліджуючи судову практику з цього питання, можна дійти висновку: дійсно трапляються непоодинокі випадки коли існують підстави для закриття і зупинення кримінального провадження одночасно. Зокрема, з випадків коли потерпілий оскаржуючи бездіяльність та безпідставність прийняття рішення щодо закриття кримінального провадження слідчим, прокурором, водночас вимагає вжити необхідних слідчих дій щодо досудового розслідування, а саме, зупинити досудове розслідування. Звичайно, такі «вимоги» є не правомірними. Суд в такому випадку тлумачить: 1) КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється; 2) нормами діючого КПК України не передбачено такого способу захисту, як зазначено в прохальній частині скарги , та свідчить, що скарга, не містить зазначення дій чи бездіяльності слідчого, які можуть бути оскарженні згідно ч. 1 ст. 303 КПК України, зокрема вимоги щодо зупинення досудового розслідування; 3) У випадках передбачених ст. 280 КПК України слідчий, прокурор має право прийняти рішення про зупинення досудового розслідування [23]. З огляду на цю ухвалу, вбачається, що на досудовому розслідуванні виникали підстави як для зупинення досудового розслідування так закриття кримінальної справи, про що судом в ухвалі упущено, так як предметом судового розгляду було визнання дій слідчого, прокурора не законними.
В.Ю. Стельмах до одночасної наявності підстав для зупинення та закриття кримінального провадження відносить випадок - необґрунтованість пред’явленого обвинувачення та при цьому, відзначає, що зупинення не повинно використовуватись для маскування дефектів розслідування [20, с. 90]. З цього приводу О.Ю. Татаров зауважує, що «трапляються й факти незаконного винесення постанов про притягнення як обвинувачених осіб, в діях яких відсутній склад злочину, та про зупинення слідства з оголошенням їх у міжнародний розшук» [16].
Підлягає і закриттю кримінальне провадження у зв’язку одночасним фактом наявності підстав для зупинення кримінального провадження пов’язано з тим, що не встановлено особу, яка вчинила злочин, а також те, що за даною кримінальною справою строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності передбачений ст. 49 КК України сплинув, оскільки дане злочинне діяння відноситься до категорії тяжких злочинів [24].
Припускаємо, що відповідним положенням дослідник започатковує правило вирішення процесуальної колізії між одночасною наявністю підстав інституту закриття кримінальної справи та підстав зупинення кримінального провадження.
З цього приводу також доречно згадати, що «при проблемі вибору однієї з декількох норм, які виникають в кримінальному праві поза межами кваліфікації злочинів, слід вживати термін «колізія норм права», оскільки використання цього терміну дозволяє обґрунтовувати подолання таких колізій шляхом застосування загальнотеоретичних підходів» [25, с. 6]. Відтак, «під колізією звичайно розуміють таке співвідношення між двома чи більше юридичними положеннями, коли вони спрямовані на регламентацію одного і того ж питання, але по різному його вирішують» [26, с. 251] , а саме, «коли один об’єкт підпадає під дію декількох норм» [27, с. 200].
Проте, не погоджуємось з Ю.В. Стельмахом, що саме вирішальним критерієм прийняття такого рішення, на відміну, від зупинення є тільки, те що це завершальний аспект. Варто згадати, що у теорії кримінального права діє «правило про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням» [28, с. 25] та «в таких випадках потрібно керуватись принципом, відповідно до якого всі неясності, суперечливості закону вирішуються на користь особи, щодо якого застосовується» [26, с. 265] кримінально-процесуальна норма.
З огляду на це, вважаємо за доцільне запропонувати правило вирішення даної процесуальної неясності: за одночасної наявності підстав зупинення кримінального провадження та підстав для закриття кримінальної справи, слід прийняти рішення про закриття кримінального провадження, керуючись тим, що це «заключний етап діяльності слідчого та, водночас, досудового провадження» [16, с. 361], прийняття рішення про яке є «сприятливим» для підозрюваного.
Повертаючись до з’ясування сутті умов для зупинення досудового розслідування. Відтак, перша умова зупинення є загальною для всіх чотирьох підстав зупинення: до зупинення попереднього слідства слідчий повинен виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного (ч.2 ст.280 КПК України).
Відзначимо, що слідчі судді скасовують постанови про зупинення досудового розслідування, які приймаються слідчим всупереч вимогам ч. 2 ст. 280 КПК України, зокрема, якщо слідчий не виконав всі слідчі та інші процесуальні дії, які він зобов'язаний був виконати до зупинення вказаного кримінального провадження. До прикладу, Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 р. було визнано неналежне виконання процесуальних дій слідчим згідно вимог ч. 2 ст. 280 КПК України, як істотна неповнота при застосуванні підстави для зупинення досудового розслідування передбаченої п.3 ч.1 ст.280 КПК України, усунення якої потребує виконання слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів [29]. Подібно було ухвалено рішення Приморським районним судом м. Одеси, згідно якого не було застосовано, як підставу п.3 ч.1 ст. 280 КПК України для зупинення досудового розслідування, так як не була проведена слідча дія, а саме: слідчий експеримент [30].
Зупиненню досудового розслідування передує повідомлення особі про підозру, що є загальною умовою (ч.1 ст. 280 КПК України). Як зауважує А.Б. Романюк, повідомлення про підозру - «є офіційним процесуальним актом, який посвідчує певний юридичний факт: відповідна особа стає підозрюваною у вчиненні кримінального правопорушення. Ця особа підозрюється у вчинені злочину вже з того самого дня, яким датований цей акт» [31].
Варто погодитись з думкою Є.Наливайка, який пише: «зупинення досудового розслідування повинне відбуватися не тільки після вручення повідомлення про підозру» [32]. Також науковець говорить про те, що у разі неможливості такого вручення після виконання всі можливих дій для виклику можна вважати, що особа належним чином повідомлена про підозру [32, с. 376], з чим погоджується Т.М. Мирошниченко відзначивши, «що у матеріалах кримінального провадження мають бути документально підтвердження проведення зазначених дій» [33, с. 126].
Законодавець в п. 3 ч.1 ст. 276 КПК прописав щодо вчиненого правопорушення повідомлення про підозру складається виключно «за наявності достатніх доказів для підозри» [34]. Тобто складене повідомлення про підозру - це вже сформована сукупність доказових фактів, які прямо вказують на можливу причетність даної особи до вчинення кримінального правопорушення. А.М. Погорецький пише: «Отримання окремого процесуального доказу – це не одномоментний акт, не пасивна діяльність, а активна цілеспрямована пізнавально -практична й розумова діяльність суб’єктів доказування» [35, с. 71].
Ясна річ, що не за усіма підставами, визначених ст. 280 КПК України, можливе вручення повідомлення про підозру у день його складання, як це визначено ст. 276 КПК України. Зокрема, це не можливо, якщо місцеперебування особи не відомо; вона умисно ухиляється від слідства та суду; її оголошено в розшук; якщо слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Вважаємо, що в такому випадку доцільно здійснювати зупинення досудового розслідування за наявності достатніх доказових фактів про вчинене правопорушення саме цією особою.
З практичної точки зору, рішення про зупинення досудового розслідування не може бути прийнято слідчим, якщо в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, що взагалі виключає можливість зупинення слідства [36]. Така практика зводить органи досудового розслідування до бездіяльності та сприяє тому, щоб винний не був притягнений до відповідальності.
Зокрема, Б. Романюк пропонує внести зміни до ч. 1 ст. 280 КПК України шляхом вилучення словосполучення «після повідомлення особі про підозру» [31, с. 10].
Безсумнівно, ч.1 ст. 280 КПК України у цій частині потребує реформування, проте не погоджуємось з думкою науковця, що потрібно вилучити цю умову взагалі. Її потрібно вірно інтерпретувати та вірно записати. Зрештою, виключення відповідного положення «повідомлення особі про підозру» може призвести до необґрунтованого застосування деяких підстав ст. 280 КПК України навіть з огляду на вимогу ч. 4 Ст. 280 КПК України, що постанова про зупинення кримінального провадження повинна бути вмотивованою. Але як свідчить практика, вмотивованість не завжди означає обґрунтованість доказами, не беручи до уваги їх достатність (ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області: Справа № 308/10618/16-к від 28.10. 2016 р) [37].
Кримінальний процес оснований в площинні доказування. М.А. Погорецький пише: «доказування – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка тісно пов’язана з об’єктивною реальністю, тобто зі слідами злочину, з об’єктивними обставинами» [35, с. 71]. А тому речення «повідомлення особі про підозру», як умова для зупинення кримінального провадження – це втратити цей «слід».
На нашу думку, ч. 1 Ст. 280 КПК України слід подати в такій редакції: «Досудове розслідування може бути зупинено за наявності достатніх доказів у разі, якщо».
Вважаємо, що обов’язково має бути прописана умова повідомлення про підозру після того як відпали підстави закріпленні ч.1 ст. 280 КПК України. Зокрема, ч.6 ст. 280 КПК України пропоную викласти в такій редакції: якщо підстави для зупинення перестали існувати повідомлення про підозру вручається протягом дня слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Загальною умовою зупинення досудового розслідування вважається і те, що постанова слідчого про зупинення досудового розслідування повинна бути погоджена з прокурором. До прикладу, Ухвала Печерського районного суду м.Києва: Справа № 757/25968/16-к від 29.06.2016 р. Згідно якої слідчий суддя приходить до висновку про задоволення скарги адвоката, оскільки постанова від 17.05.16 р. про зупинення провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, винесена слідчим без погодження з прокурором, тому підлягає скасуванню [38].
Наступна умова полягає у тому, якщо у кримінальному проваджені є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних (ч. 3 ст.280 КПК України).
У кримінальному проваджені, де «є два або декілька підозрюваних, а підстави зупинення стосуються не всіх, у постанові прокурора про виділення досудового розслідування і зупинення його стосовно окремих підозрюваних захисник може обґрунтовано угледіти загрозу негативного преюдиціального впливу у продовжуваному розслідуванням кримінальному провадженні передбачуваних прокурорських рішень у формі, наприклад, клопотань до суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, чи судових рішень у формі, наприклад, вироків про затвердження угод про примирення або про визнання винуватості щодо свого підзахисного, а тому оскаржити до слідчого судді постанову саме щодо порядку зупинення в частині виділення досудового розслідування» [39, с. 13].
Колегія Апеляційного суду м. Києва в ухвалі від 14 вересня 2014 р. відзначає: у випадку, коли слідчий приймає рішення про повне зупинення кримінального провадження, у якому не встановлено місцезнаходження лише деяких осіб, він повинен належним чином мотивувати обставини, які перешкоджають ініціювати перед прокурором питання про виділення кримінального провадження щодо цих осіб, оскільки таке зупинення перешкоджає досягненню завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.
Відповідне обґрунтування не повинно викликати жодних сумнівів з приводу того, що не здійснюється безпідставне затягування вирішення завдань кримінального провадження.
Водночас, Апеляційний суд м. Києва звертає увагу на недоліки роботи слідчого, зокрема: слідчий у постанові від 17 липня 2014 року обмежився лише твердженням про те, що матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не можуть бути виділені в окреме провадження, оскільки це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування. Однак такі висновки слідчого не характеризуються наявністю сукупності фактів і достатніх даних, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини справи і відображали реальну дійсність та посилання на фактичні обставини кримінального провадження з аналітичною прив'язкою до конкретних осіб та подій. В постанові не міститься даних, яка саме сукупність відомостей наявна в органу досудового розслідування, що при її оцінці призвела слідство до висновку про неможливість виділення матеріалів досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в окреме провадження та направлення обвинувального акту щодо інших осіб для розгляду до суду [40].
Щодо спеціальних умов, то під ними зазвичай науковці розуміють: вони відносяться до окремих підстав зупинення (однієї чи декількох) [1],[20]. Доцільно сказав А.М. Попов: для кожної підстави необхідне дотримання як загальних, так і спеціальних умов, при цьому, якщо кількість загальних умов для всіх підстав однакова, то число спеціальних коливається в залежності від того, за якої підстави приймається рішення про зупинення кримінального провадження [22].
Зокрема, М.А. Макаров наголошує, на тому, що «під час розгляду скарги на постанову слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування за п.1 ч.1. ст. 280 КПК України, слідчий суддя має з’ясувати такі питання: чи захворів підозрюваний на тяжку хворобу; чи перешкоджає ця хвороба його участі у кримінального провадження; чи підтверджується ця обставина відповідним медичним висновком [13, с. 219]. Це і є спеціальні умови.
Щодо спеціальної умови передбаченої п.2 ч.1 ст. 280 КПК України, то розглядаючи скаргу «слідчий суддя має пересвідчитись в тому чи дотримані слідчим прокурором вимоги ст. 281 КПК України при оголошенні в розшук підозрюваного» [13].
Е.Ф. Закірова пише: для оголошення розшуку підозрюваних слід установити, що ці особи усвідомлюють факт їх розшуку за вчинення злочину, а вони з метою уникнення відповідальності здійснюють заходи, щоб їх місцезнаходження не було встановлено [41, с. 240].
Щоб довести факт того, що підозрюваний умисно переховується від слідства та суду слідчий повинен виконати комплекс організаційного характеру дій. З приводу цього Є.Наливайко виділяє дві групи дій: перша група повинна бути пов’язана із допитом родичів, сусідів, знайомих, співробітників стосовно можливого місця перебування підозрюваного та у процесі допиту встановлення найбільш широкого кола знайомих, які, можливо, мають інформацію про його місце перебування» [32, с. 379]. О. К. Черкасова пише: відсутність інформації щодо місця перебування підозрюваного можна констатувати й тоді, коли він не з’являється на виклики слідчого, перевірено всі відомі місця його можливої появи в певному населеному пункті (квартири знайомих і родичів, морги, лікарні тощо), коли таку роботу проведено в масштабах області або навіть усієї країни, однак позитивних результатів не отримано [42].
Другу групи дій Є. Наливайко пов’язує із «запитами: а) в медичні заклади з метою з’ясування, чи не захворів підозрюваний та чи не госпіталізовано його; б) в морги та органи РАГСУ – чи не помер підозрюваний та чи не змінив прізвища; в) інформаційні центри – чи не притягнуто підозрюваного до кримінальної відповідальності та не утримують його під вартою; г) в митні органи та ОВІР – чи не перетинав підозрюваний кордон» [32].
Визначаючи спеціальні умови через інститут оскарження дій та бездіяльності слідчого М.А. Макаров відзначає, що «розглядаючи скаргу на постанову про зупинення досудового розслідування за підставою передбаченою п.3 ч.1 ст. 280 КПК України, слідчий суддя має з’ясувати питання, чи є наявною необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, чи є в матеріалах кримінального провадження запит про міжнародно-правову допомогу, складений відповідно до ст. 552 цього Кодексу і документи, що до них додаються» [13].
Щодо визначення спеціальних умов до підстав п. 2-1 ч.1 ст. 280 КПК України, згідно якої зупинення можливе з підстави, якщо слідчий суддя відмовить в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, вони визначенні в ст. 297-4 КПК України.
З аналізу інституту спеціального досудового розслідування, випливає, що слідчий суддя може задовольнити клопотання про здійснення спеціального досудового розсівання при наявності наступних обставин:
1. підозра особи у вичинених злочинах передбачених ч. 2 ст. 297 -1 КПК України;
2. наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
3. переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
4. оголошення підозрюваного у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Відповідні умови щодо застосування підстави для зупинення досудового розслідування у зв’язку з тим, що слідчий відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування є, так би мовити, «чужорідними». Адже застосування цієї підстави залежить від іншого інституту процесуального права, а саме, інституту спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Підсумовуючи вище сказане, відзначимо, Рішенням Європейського суду з прав людини «Дудник проти України» № 17985/04, було встановлено факт неефективності досудового розслідування, Суд вказав, що формальне наведення кількості проведених у справі слідчих дій, без надання жодних документів, що стосуються справи, деталізованої інформації щодо того, коли саме було допитано, які версії події досліджувалися, яку інформацію було отримано у результаті здійснення заходів, не дає підстав встановити, чи були вжиті всебічні та повні заходи по розслідуванню вчиненого злочину [43].
Література:
1. Малютін І.А. Підстави та процесуальний порядок зупинення попереднього розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук "кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" / Малютін І.А.., 2000. – 20 с.
2. Марченко К. Г. Організаційно-правовий алгоритм зупинення досудового розслідування / Марченко К. Г. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65)/No 2-2.. – 2013. – С. 312–318.
3. Завидов Б. Д. Приостановление и окончание предварительного следствия [Електронний ресурс] / Б. Д. Завидов // Архивные документы: Комментарии к законам. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: https://www.lawmix.ru/comm/1931.
4. Попов А.М. Приостановление и возобновление предварительного следствия : методические рекомендации / авт-сост. А.М. Попов. Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ин-та, 2005.
5. Попелюшко В.О. Оскарження захисником рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора / Попелюшко В.О.. // Наука і практика: Адвокат №10. – 2012. – С. 12–15.
6. Ухвала Печерського районного суду м. Києва: Справа № 757/40771/16-к від 11.10.2016 р.
7. Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова: Справа № 638/9414/15-к від 12.06.2015 року.
8. Кулянда М.І. Особливості апеляційного провадження у кримінальному процесі: психологічний аспект / Кулянда М.І.. // Науковий вісник Харківського держаного університету: Серія Юридичні науки, випуск 5, Том2. – 2013. – С. 119–121.
9. Мельниченко С.П. Криміналістичне забезпечення проведення допиту підозрюваних під час розслідування злочинів, учинених із використанням вогнепальної зброї / Мельниченко С.П.. // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції №2/2016 р.. – 2016. – С. 138–142
10. Шумило М. Є. Наукові основи реформування досудового слідства/М. Є. Шумило // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики. У 2 т. -О.:Б. в., 2010. т.Т. 2: Кримінальний процес, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність та судова експертиза: Матеріали 2-ї міжнар. наук.-практ. конф. (М. Одеса, 8 жовт. 2010 р.).-С.375-380
11. Узагальнення практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 – перше півріччя [Електронний ресурс] // Закон і Бізнес – Режим доступу до ресурсу: http://zib.com.ua/ua/print/33771-uzagalnennya_praktiki_zastosuvannya_statey_3_5_6_konvencii_p.html.
12. П о г о р е ц ь к и й М . А . Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: М о н о г р а ф і я . — X.: Арсіс, ЛТД, 2007. — 469 ст.
13. Макаров М.А. Оскарження слідчому судді рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування / Макаров М.А.. // ПРАВО І СУСПІЛЬСТВО №5-2 частина. – 2015. – С. 217–221.
14. Кримінальний процес : підручник / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц, та ін.; за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В.Капліної, О. Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
15. Рішення Європейського суду з прав людини «Салов проти України»: Salov v. Ukraine» від 06.09.2005 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.echr.coe.int.
16. Татаров О.Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретикоправові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / Татаров О.Ю. – К.: – Донецк: ТОВ «ВПП «ПРОМІНЬ», 2012 р. – с.321
17. Ухвала Апеляційного суду м. Києва: 11-сс/796/1677/2014 від 11 вересня 2014р.
18. Осмолян В.А. Ознайомлення учасників досудового слідства з матеріалами кримінальної справи / Осмолян В.А.. // Університетські наукові записки №1 (33). – 2010. – С. 168–173.
19. Шибіко В. Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, як важлива умова забезпечення доступу особи до правосуддя / Шибіко В.. // Юридичні науки № 91 вісник київського національного університету ім. Т.Шевченка. – 2012. – С. 24–31
20. Стельмах В.Ю. Понятие, признаки и основания приостановления производства предварительного расследования / Стельмах В.Ю. // Уголовный процесс, ОРД и криминалистика, Весник казанского юридического института, №3 (25); 2016 г.. – С. 87–92.
21. Кочетова А. В. Актуальные вопросы института приостановления производства по уголовному делу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук "Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность" / Кочетова А. В.. – Челябинск, 2006. – 34 с.
22. Попов А.М. Приостановление и возобновление предварительного следствия : методические рекомендации / авт-сост. А.М. Попов. Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ин-та, 2005.
23. Ухвала Таращинського районного суду Київської області: Справа № 379/9/17 від 05.01.2017 р.
24. Ухвала Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області: справа №1107/5288/12 від 22 листопада 2012 р.
25. Портнов А.В. Конкуренція та колізія норм права: співвідношення понять / Портнов А.В., Москалюк О.В. // Часопис Академії адвокатури: №15, 2. – 2012. – С. 6.
26. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навчальний посібник/ В.О. Навроцький – 2-ге видання – К.: Юрінком Інтер, 2009 р.
27. Капліна О.В. Колізії норм кримінально-процесуального права і шляхи їх подолання / Капліна О.В.. // Університетські наукові записки. – 2007.№1 – С. 200–207.
28. Москалюк О.В. Застосування правила пріорітету норм з найбільш сприятливим для особи тлумаченням при подоланні змістовних колізій / Москалюк О.В.. // НАУКА І ПРАКТИКА №11 (134). – 2011. – С. 25–29.
29. Ухвала Печерського районного суду м. Києва: Справа № 757/19196/16-к від 13 червня 2016 р.
30. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси: Справа № 522/24895/16-к від 13 березня 2017 р.
31. Романюк Б. Зупинення досудового розслідування з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України / Б. Романюк // Віче. - 2014. - № 6.
32. Наливайко Є. О. Проблемні питання повідомлення особі про підозру та зупинення досудового розслідування / Є. Наливайко // Публічне право. – 2013. – № 1.
33. Мирошнеченко Т.М. Щодо окремих аспектів правового регулювання зупинення досудового розслідування / Мирошнеченко Т.М.. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2014. – С. 124–127.
34. Кримінальний процесуальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С.В. Ківалов, С.М. Міщенко, В.Ю. Захарченко. – Х.: Одісей, 2013. - 1104 с. (ст.ст. 8-10, 12-16, 28 гл. 2, гл. 41, гл. 42 (у співавторстві з С.В. Ківаловим, гл.гл. 44, 45).
35. Погорецький М.А. Нова концепція кримінально-процесуального доказування / Погорецький М.А. // ВІСНИК КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА №3. – 2015. – С. 63–79.
36. Ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда: Справа № 404/6348/15-к від 12 жовтня 2015 р.
37. Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області:Справа № 308/10618/16-к від 28.10.2016р.
38. Ухвала Печерського районного суду м.Києва: Справа № 757/25968/16-к від 29. 06.2016 р.
39. Попелюшко В.О. Оскарження захисником рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування та прокурора / Попелюшко В.О.. // Наука і практика: Адвокат №10. – 2012. – С. 12–15.
40. Ухвала Апеляційного суду м. Києва: 11-сс/796/1677/2014 від 11 вересня 2014р. Режим доступу [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40479346
41. Закирова Э.Ф. Приостановление предварительного следствия в случае, когда подозреваемый или обвиняемый скрылся от следствия либо место его нахождения не установлено по иным причинам : дис. канд. юр. наук / Закирова, Э.Ф.. – Ижевск, 2004. – 240 с.
42. Черкасова Е. К. Правовое регулирование приостановления и возобновления уголовно-процессуальной деятельности : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Е. К. Черкасова. – Омск, 2004. – ст.13
43. Рішення Європейськго суду з прав людини: Секція 5, справа «Дудник проти України» від 10 грудня 2009 р.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
