1. Поширенню процесів відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, їх проникненню в легальну економіку, встановленню контролю кримінальних структур над державними і приватними підприємствами значною мірою сприяє недостатня координація дій правоохоронних, контролюючих органів і закритість кредитно-фінансових установ, банківська таємниця вкладів. Найголовнішою перешкодою цьому є недостатнє законодавче та нормативне регулювання окремих питань, пов’язаних з протидією відмиванню «брудних» коштів та взаємодією правоохоронних органів і фінансових установ. Така ситуація не відповідає державним і загальносвітовим інтересам щодо підвищення рівня співпраці фінансових і правоохоронних структур та ефективності протидії економічній злочинності, оскільки суттєво обмежує повноваження правоохоронних органів щодо збирання інформації, яка надає можливість оперативно й ефективно боротися з відмиванням коштів.
Неузгодженість дій не лише не дозволяє своєчасно виявити злочинні наміри осіб, що займаються легалізацією злочинних коштів, але й виявити весь ланцюг протиправної діяльності. Тому особливий акцент необхідно робити на вдосконаленні та розширенні міжнародних контактів з відповідними службами інших країн.
2. Ефективність боротьби з відмиванням «брудних» грошей значною мірою залежить від того, наскільки різнопланово і комплексно здійснюється підхід до цієї проблеми. Було б помилково зводити все лише до кримінально-правової діяльності. На це повинні бути зорієнтовані й відповідні норми адміністративного, цивільного, господарського законодавства тощо, а також робота всіх фінансово-банківських установ, контролюючих і правоохоронних органів.
3. Протидія легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом – це цілком новий напрям діяльності контролюючих і правоохоронних структур. Якщо іншими цивілізованими державами Західної Європи, Америки й Азії накопичений більш ніж десятилітній досвід боротьби з відмиванням «брудних» грошей, то ми фактично робимо лише перші кроки.
Вивчаючи природу такого явища як відмивання грошей, ми встановили, що на відміну від інших економічно розвинутих країн, де відмиваються в першу чергу, прибутки, отримані від торгівлі наркотиками – в Україні має місце відмивання прибутків, отриманих внаслідок вчинення фінансових злочинів, і в першу чергу – приховування прибутків від оподаткування.
В Україні подібна діяльність (ухилення від сплати податків) спричинена, перш за все, надмірним податковим тиском на підприємництво, недосконалим законодавством і корупцією. Такий процес має на меті відтік капіталу і здебільшого відбувається не шляхом порушення законодавства, а через завищення вартості товарів, робіт, послуг (у випадку, коли мова йде про їх імпорт) або її заниження (коли йдеться про їх експорт) при здійсненні торговельних операцій з контрагентами [1, с. 32-33]. Можна зробити висновок, що процес відмивання грошей в Україні зумовлений об’єктивними причинами (діями держави), а вирішення цієї проблеми лежить в економічній площині.
4. Процес відмивання грошових коштів в Україні максимально спрощений. По-перше, тому, що недосконале чинне законодавство дозволяє, наприклад, за допомогою приватизації переводити великі суми готівки в активи. Змішування понять офшорної зони та офшорної країни, неможливість здійснення контролю за міжнародними трансакціями, можливість відкриття та функціонування анонімних валютних рахунків, низка інших негативних моментів призводять до того, що, за оцінками експертів, близько половини іноземних інвестувань в Україні мають нелегальне походження, в тому числі з самої України [2, с. 83].
Відмивання як форма конвертації злочинно здобутих коштів (через маніпулювання цінами, порушення реальних співвідношень бартерного товарообміну, використання операцій з векселями, цінними паперами тощо), і їх реконвертація для забезпечення версії легального походження набули в Україні значного поширення [3, с. 5]. З огляду на ці обставини варто звернути увагу на чинне законодавство в сфері регулювання економічних відносин з точки зору оцінки можливостей для здійснення тіньових операцій. Необхідно передбачити жорсткі норми, які запобігають зловживанням. Йдеться, насамперед, про запровадження системи обліку відповідних операцій, контролю за їх здійсненням, виявлення сумнівних дій тощо.
Джерела:
1. Яворський Р. Досвід України в боротьбі з «відмиванням» коштів, добутих злочинним шляхом / Р. Яворський // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 11. – С. 31–33.
2. Матеріали міжнародної конференції з проблем боротьби з відмиванням грошей (15-17 грудня 1993 р., Київ). – К. : А.С.К., 1993. – 93 с.
3. Пустовіт О. В. Запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Пустовіт. – К., 2008. – 20 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
