Варто зазначити, що злочинність у місцях позбавлення волі в сучасних умовах виступає одним зі складових елементів злочинності загальної, а тому цілком зрозуміло, що проблеми її детермінації тісно пов’язані з проблемами детермінації злочинності взагалі. Особливо актуальним постало дослідження злочинності в місцях позбавлення волі сьогодні, адже сьогодні пенітенціарна система України проходить етап змін та перевтілень.
Проблематика злочинності в місцях позбавлення волі привертала увагу науковців ще з часів становлення кримінології як науки. Так, зокрема, внесок у пізнання чинників, що зумовлюють виникнення, існування й відтворення злочинності, здійснили такі видатні науковці як Ч. Беккаріа, Д.А. Дриль, Ч. Ломброзо, М.А. Неклюдов, Г. Тард, Е. Феррі, М.П. Чубинській, та ін. Серед сучасних науковців надзвичайно вагомий внесок в розвиток пенітенціарної злочинності зробили такі вчені як Ю.М. Антонян, М.Ю. Валуйська, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, В.Е. Емінов, А.Ф. Зелінський, , В.М. Кудрявцев та ін. [1, с. 137].
У зв’язку з вищезазначеним необхідно проаналізувати злочини, що вчиняються в місцях позбавлення волі.
Варто зазначити, що злочинність у місцях позбавлення волі іноді називається «карною» злочинністю (тобто такою, яка має місце під час відбування покарання), іноді «пенітенціарною» злочинністю, до якої відносять сукупність злочинів, що вчиняються в місцях позбавлення волі. Але так чи інакше цей різновид злочинності характеризується такими ознаками: специфічним місцем вчинення злочину (виправні установи, слідчі ізолятори тимчасового утримання); своєрідним суб’єктом злочину (тільки особи, які позбавлені волі); його спрямованістю проти інших засуджених або проти осіб адміністративного персоналу установи. Крім цього, слід пам’ятати, що розглядувана злочинність є складовою частиною рецидивної злочинності.
Слід відмітити, що кримінально-правова структура злочинності місць позбавлення волі характеризується відносною стабільністю, їх можна розподілити на три групи. Основна маса злочинів припадає на таку першу групу: втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і злісна непокора вимогам адміністрації виправних установ, які загалом складають більшість всіх учинених у місцях позбавлення волі злочинів.
Форми і способи втечі можуть бути різні залежно від виду установ виконання покарань: від самовільного залишення особою, яка відбуває покарання, місця позбавлення волі до підкопів і втеч з використанням насильства над охороною, зброї, технічних засобів. Утечі бувають одиночні, групові і масові під час масових заворушень у колоніях. Але часто підготовка до втечі та й сама втеча мають або спрощений, або ситуативний характер і вчиняються чи то за допомогою примітивних засобів подолання огорожі (мотузка з кішкою та ін.), чи то шляхом використання недоліків засобів охорони. Тому динаміка показників втечі багато в чому залежить від стану і організації охорони тієї чи іншої установи [2, с. 259].
Непокора адміністрації установ виконання покарань виникає тоді, коли на думку в’язнів, вона порушує їх права або незаконними діями позбавляє деяких благ. Причому ця думка може бути як обґрунтованою, так і надуманою, коли лідери засуджених здійснюють спробу взяти фактичне керівництво в колонії в свої руки. У цих випадках необґрунтоване потурання вимогам «авторитетів» може повністю дезорганізувати роботу установи виконання покарань [3, с. 143].
Другу (за кількісними показниками) групу становлять злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних або інших заборонених речовин, предметів, зброї. Рівень даних злочинів підвищується. Але й тут треба брати до уваги значну латентність цих злочинів. Незначне їх підвищення або зниження говорить про випадковість показників, а не про дійсний стан цього різновиду злочинів. Разом з тим підвищення обігу в «зоні» наркотичних речовин може свідчити про посилення впливу кримінальної субкультури.
Третю, хоча й меншу за кількісними показниками групу становлять насильницькі злочини: умисні вбивства, замах на вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження, хуліганство, насильство. Слід відзначити несталу динаміку цих злочинів. Коливається також рівень умисних тяжких тілесних ушкоджень, хуліганства, погроз та інших видів насильства [2, с. 260].
Таким чином, проаналізувавши злочини в місцях позбавлення волі, ми дійшли висновку, що в колоніях найчастіше вчиняються втечі з місць позбавлення волі та непокора адміністрації, а тому необхідно посилити охорону, щоб зменшити кількість втеч та проводити виховну роботу з засудженими.
Література:
1. Валуйська М. Ю. Особливості детермінації злочинності в місцях позбавлення волі / М. Ю. Валуйська // Проблеми законності. - 2010. - Вип. 112. - С. 137-144.
2. Валуйська М. Ю. Деякі аспекти усунення соціальних та морально-психологічних причин, що призводять до криміналізації особистості окремих індивідів: юридические статьи / М.Ю. Валуйська // Проблеми законності. - 2005. - №72. - С. 140-145
3. Кримінологія: Загальна та Особлива частини. Підручник/ В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Ю. Валуйська, О.В. Лисодєд та ін.; за ред. В.В. Голіни і Б.М. Головкіна. – Х.: Право, 2014 - 513 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
