За загальним правилом нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто поширюються на всі правовідносини з моменту набрання чинності такого акту, так звана негайна дія. Однак, кримінально-правові відносини мають певну особливість. Вона полягає у тому, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. У теорії такий спосіб дії нормативно-правових актів розглядають як ультраактивний чи переживаючий. У статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-7/99 визначено, що зворотну дію в часі мають кримінально-правові норми у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Стаття 5 КК України деталізує конституційне положення, вказуючи на наявність певних ознак, яким повинен відповідати кримінальний закон, щоб його норми мали зворотню дію (ретроактивну форму). Такими ознаками, наділені норми, які:
1) скасовують злочинність діяння;
2) пом’якшують кримінальну відповідальність;
3) іншим чином поліпшують становище особи.
Законом від №2227-VIII було змінено систему злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, зокрема було декриміналізовано так і криміналізовано певні діяння, додано кваліфікуючі ознаки, а також змінено розмір покарання за деякі з них.
Зокрема розглядаючи такий злочин як насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом малолітнього чи малолітньої в редакції закону № 2295-VI за який встановлена відповідальність у вигляді позбавлення позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, а також чинного КК України, який диференціює це діяння на два самостійні склади злочину. В залежності від проникнення, таке діяння за чинною редакцією може бути кваліфіковане як згвалтування або сексуальне насильство. Якщо таке діяння вчинене до набрання чинності закону №2227-VIII підпадає під ознаки згвалтування тоді КК України має ретроактивну дію, за ознакою пом’якшення кримінальної відповідальності, оскільки встановлює меншу нижню межу санкції, а саме 8 років позбавлення волі.
У той же час значно складніші кримінально-правові наслідки, якщо вчинене діянння підпадає під ознаки складу злочину передбаченого ст. 153 КК України «Сексуальне насильство», оскільки санкція цієї статті передбачає покарання у розмірі від 5 до 10 років позбавлення волі, а отже це суспільно-небезпечне діяння переходить із групи особливо тяжких до групи тяжких злочинів. Умовно застосування зворотної дії норм кримінального закону у такому випадку можна звести до трьох видів:
1) до осіб, які вчинили це суспільно-небезпечне діяння до набрання чинності закону № 2227-VIII, але не були засудженні за нього;
2) до осіб, які вчинили це суспільно-небезпечне діяння до набрання чинності закону № 2227-VIII, були засуджені та відбувають покарання;
3) до осіб, які вчинили це суспільно-небезпечне діяння, були засуджені до набрання чинності закону № 2227-VIII, відбули покарання і мають непогашену судимість.
У першому випадку слід звернути увагу на строк давності притягнення до кримінальної відповідальності (10 років), якщо про подію злочину дізнались через деякий час, а також на розмір санкції у межах якої може бути призначено покарання. Під наступний вид застосування зворотної дії норм кримінального закону підпадають особи засудженні на строк від 10 до 15 років позбавлення волі, яким покарання підлягає зменшенню до верхньої межі санкції за чинним КК України (10 років). Якщо особа відбула більше 10 років покарання, тоді вона підлягає негайному звільненню від відбування покарання. І на сам кінець, особи у яких є судимість вона автоматично погашається зі спливом 6 років.
Наведений приклад не є єдиним і в кожному конкретному випадку слід з’ясувати під ознаки якого злочину за чинним КК України підпадає скоєне діяння і чи наявні ознаки для застосування зворотної дії кримінального закону. Отже питання про застосування зворотної дії кримінального закону є актуальним і потребує особливої уваги з боку правозастосовних органів, для утвердження принципу верховенства права і його складової – права на справедливий судовий розгляд.
Література:
1. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua//laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 25.01.2019).
2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-99 (дата звернення: 25.01.2019)
3. Кримінальний кодекс України: за станом на 11 січня 2019 року // База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341/ /14/ed20/190101 (дата звернення: 26.01.2019)
____________________________
Науковий керівник: Шуп'яна Мар'яна Юріївна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримінального права і кримінології юридичного факультету Львіського національного університету імені Івана Франка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
