Національна поліція України як один із спеціально уповноважених органів державної влади зобов’язується забезпечувати та захищати права людини і громадянина. У зв’язку з цим, для виконання цього обов’язку, поліції надається право використовувати широкий інструментарій адміністративного впливу, до якого входять різноманітні заходи превентивного характеру.
На даний момент види превентивних заходів поліції закріплено в спеціалізованому Законі, яким регулюється діяльність поліцію, що в глобальному плані є новелою в правовій системі України. До прийняття нового Закону України «Про Національну поліцію», попередній Закон «Про міліцію» [1], який функціонував з 1990 по 2015 роки – превентивні заходи не передбачав.
Отже, наразі в чинному Законі України «Про Національну поліцію» цей момент цілком і повністю виправлено, чітко закріпивши превентивні заходи. Відмітимо, що серед наукової спільноти досліджень з питань їх класифікації не проводилось, лише відмічалися аналітичні міркування, не більше. В свою чергу, на рівні чинного законодавства існують наступні превентивні заходи, які можуть застосовуватися поліцією, а саме: «1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування» [2] (ст. 31 Закон України «Про Національну поліцію»).
Слід вказати, що вищенаведений перелік превентивних заходів не однорідний між собою, бо передбачає неоднакову ступень та поширення правового впливу на правовідносини. З-поміж цього, окремі превентивні заходи вбачаються комплексними по своєму характеру, мається на увазі, що вони превалюють дещо складнішою системою інших, які є простішими. На наш погляд, аби уникнути таку розпорошеність превентивних заходів, пропонується їх поділити на дві групи: 1) прості, до яких належать превентивні заходи одиничного типу та виражаються під час здійснення якоїсь конкретної дії; 2) комплексні (складні), які об’єднуються конкретною метою відповідно до системи встановлених дій превентивного характеру.
Реальне закріплення такого широкого спектру превентивних заходів поліції на законодавчому рівні свідчить про розвиток та удосконалення її діяльності, в першу чергу, в частині превентивного вектору роботи.
Як підсумок, необхідно вказати наступне. Під превентивними заходами в діяльності Національної поліції України можна розглядати комплекс дій контрольно-наглядового, інформаційно-аналітичного та обмежувального (примусового) спрямування, мета яких полягає у здійснення профілактичної роботи в частині попередження та запобігання вчиненню правопорушень та злочинів.
Література:
1. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII (втратив чинність) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 4. Ст. 20.
2. Про Національну поліцію: Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII (останні зміни: 03.07.2020) / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40(41). Ст. 379.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
