Сьогодні формування військової кадрової політики в Україні відбувається в складних умовах, які проявляються збройним конфліктом з Російською Федерацією, інформаційною війною, а також політичними ускладненнями євроінтеграційного процесу. Особливої уваги потребують проблемні питання оперативного комплектування особовим складом частин (підрозділів) Збройних Сил України (далі – ЗСУ). Незважаючи на те, що керівництвом України проводяться відповідні комплексні заходи, проте цього недостатньо, щоб якісно комплектувати ЗС за всіма категоріями особового складу.
Наразі не вирішено безліч проблемних питань. Однак, виділимо на нашу думку ті, що є першочерговими.
1. Недостатній вплив проведених заходів щодо якості стану комплектування ЗС всіма категоріями особового складу. Відмітимо, що на якісне планування потреби під час підготовки військових фахівців впливають наступні негативні чинники: а) кінцева невизначеність у перспективі складу військ (сил), а також показників кількості військовослужбовців по всім категоріям; б) відсутність затверджених перспективних штатів складу військ (сил) ЗС [1, c. 14] тощо.
2. Застарілість положень нормативно-правових актів щодо проходження громадянами України військової служби за контрактом, призовом та у військовому резерві, враховуючи набутий досвід під час проведення АТО. Серед недоліків цього питання можна віднести: а) невідповідність установленим підходам, які прийняті у державах-членах НАТО та відсутність сприяння державою в створенні належної мотивації в частині реалізації військової кар’єри; б) практична реалізації питання щодо перерозподілу завдань (функцій) офіцерського, сержантського і старшинського складу майже відсутня [1, c. 15].
3. Важливою задачею для кадрового менеджменту сьогодні є відбір талановитих військовослужбовців, забезпечення належних умов, щоб подальша їх служба проходила в інноваційних підрозділах, надаючи, при цьому, належні умови. Проте, дефіцит в ефективному високоосвіченому кадровому ресурсі ЗС України призводить до явищ кризового характеру у системі кадрового менеджменту, внаслідок чого ефективність виконання цієї задачі знаходиться на низькому рівні.
З цього приводу виокремимо позицію А. Медвідя, який зазначає: «недоліком системи кадрового менеджменту в Збройних Силах України є те, що вона розрахована на функціонування за номенклатурним принципом («жорстка вертикаль»), який передбачає велику кількість людських ресурсів в умовах ведення повномасштабних бойових (воєнних) дій, структура її органів управління не дає змоги повноцінно застосовувати індивідуальний підхід у роботі з персоналом та оперативно приймати кадрові рішення як по горизонталі, так і по вертикалі» [2, с. 26].
Таким чином, враховуючи значимість окреслених проблем, для того щоб якісно формувати і проводити кадрову політику у ЗСУ – необхідні комплексні шляхи їх вирішення, що можливо за рахунок проведення належної державної політики.
Література:
1. Артюх В.М., Романченко І.С. Забезпечення комплектування Збройних Сил України особовим складом: стан, проблеми та напрями удосконалення. Наука і оборона. 2017. № 1. С. 13–21.
2. Медвідь А.П., Базарний В.Т., Захаров О.Б. Кадрова політика в ЗС України: визначення, стан, можливі перспективи розвитку. Збірник наукових праць «Вісник воєнної розвідки». К.: ГУР МО України. 2017. № 20. С. 25–29.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
