Попередження підпалів - один з найважливіших напрямків забезпечення збереження особистого майна громадян від злочинних посягань. Для розробки комплексної системи заходів, щодо попередження злочинів, необхідно орієнтуватися як на зміни об'єктивних соціальних умов життя і виховання людини, так і на зміну його особистості [1, С. 244].
Попередження умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу припускає встановлення і усунення причин та умов, що сприяють їхньому вчиненню, виявлення осіб від яких можна чекати вчинення підпалів, а також здійснення контролю за поводженням таких осіб і проведення з ними індивідуальної профілактичної роботи. Справедливо помітив Ю. М. Антонян, "індивідуальний підхід є істотним моментом, припускає всебічне знання і облік особливих, неповторювальних якостей кожної людини, своєрідність його природних і соціальних властивостей" [2, С. 51]. Тому знання типових причин і умов, що сприяють вчиненню умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, а також особливостей особистості палія (злочинця) може бути основою для розробки системи рекомендацій з їхнього попередження. Воно дозволяє слідчому з меншою витратою сил і засобів встановити обставини, що сприяли вчиненню розслідуваного підпалу, і визначити відповідні заходи щодо усунення, а також дає можливість вживати цілеспрямовані заходи по попередженню умисного знищення або пошкодження майна.
Вивчення слідчо-судової практики по справах про умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу показує, що типовими умовами, що сприяли їхньому вчиненню, є: аморальний, антигромадський, паразитичний або злочинний спосіб життя винного; несвоєчасне і неналежне реагування органів міліції, інших органів влади на хуліганські і інші антигромадські вчинки винного, що супроводжуються спробами пошкодження майна і погрозами підпалу; незнання і неналежний контроль за поведінкою психічно хворих осіб, що страждають піроманією (хворобливою пристрастю до вогню, підпалів); неприязні, конфліктні відносини між окремими громадянами (у тому числі всередині родини); відсутність або слабкий догляд за об'єктом (предметом) посягання, а також незадовільна його протипожежна безпека; незабезпечення невідворотності кримінальної відповідальності за кожен випадок підпалу [3, С. 112-113].
Поряд з перерахованими умовами вчинення підпалу є і інші обставини. До них відносяться, насамперед, недоліки в здійсненні адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, пияцтво окремих громадян і неналежна боротьба з ними з боку органів МВС, трудових колективів і громадських організацій, слабка правова пропаганда серед населення, недостатньо високий рівень виховної роботи серед окремих категорій громадян [4, С. 31; 5, С. 43-44].
Найпоширенішим мотивом умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу є хуліганські спонукання. Вивчення практики показує, що особи, що вчиняють підпали із хуліганських спонукань, до його вчинення, як правило, робили хуліганські та антигромадські вчинки, супроводжувані незначним пошкодженням майна, а іноді погрозами підпалу) .
Факти попередньої погрози знищення або пошкодження майна нерідко мають місце і при підпалах, вчинених з помсти і ненависті. Як правило, підпалам такого роду передують конфліктні, неприязні відносини між винним і потерпілим, які складалися поступово, протягом певного періоду часу (сімейно-побутові сварки, бійки та образи).
Підпали з хуліганських спонукань або помсти відбуваються, в основному, особами, негативні риси яких проявляються ще до вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу. Більшість паліїв негативно характеризувалися за місцем роботи і проживання, проявляли зухвалість у відносинах з навколишніми, схильність до пияцтва, дармоїдству, робили інші антигромадські вчинки в побуті або громадських місцях. У цьому зв'язку особам, від яких можна чекати вчинення умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, повинна приділятися особлива увага працівників міліції і трудових колективів, у яких вони перебувають (за місцем роботи, навчання, проживання). З такими особами необхідно систематично проводити індивідуальну виховну роботу, залучати їх до корисної праці. Разом з тим органи міліції повинні таких осіб вчасно ставити на облік і періодично контролювати їхнє поводження за місцем проживання, у побуті [3, С. 114].
У практиці мають місце підпали власниками свого застрахованого майна з метою одержання страхового відшкодування. Об'єктами (предметом) злочинного посягання в таких випадках є, в основному, будови, у яких власники не проживають і не використовують їх за призначенням. Найчастіше підпали відбуваються у віддалених селах через нетривалий проміжок часу з моменту укладання договору страхування. При цьому страхова сума найчастіше в кілька разів перевищує фактичну вартість застрахованого майна. Іноді такому підпалу передує вивіз із будинку найцінніших речей.
У деяких випадках підпал відбувається з метою приховання іншого злочину. Частіше підпали особистого майна відбуваються з метою приховання крадіжок, вбивств і зґвалтувань. Винні при цьому розраховують на те, що вогнем будуть знищені речові докази і матеріальні сліди вчиненого ними злочину [3, С. 115-117].
Важливим засобом попередження підпалів особистого майна є забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності за кожен випадок умисного знищення або пошкодження майна шляхом підпалу. Практика показує, що при розслідуванні цих злочинів допускається чимало помилок, які нерідко приводять до не встановлення винних осіб, припиненню або призупиненню справ, неприйняттю необхідних мір по відшкодуванню матеріального збитку, нанесеного підпалом. Основні напрямки підвищення ефективності розкриття і розслідування підпалів полягають у підвищенні спеціальної професійної підготовки слідчих і працівників органів дізнання, у поліпшенні їхньої технічної оснащеності, вдосконалюванні методики розслідування таких злочинів [6, С. 75-77].
Ефективність боротьби з умисним знищенням або пошкодженням майна залежить не тільки від правильного і своєчасного застосування до винних передбачених законом заходів впливу, але і від повного відшкодування ними збитку, заподіяного злочином. Можливість реального відшкодування збитку потерпілому багато в чому залежить від повноти встановлення даних про характер і розмір шкоди, заподіяного підпалом. На жаль, при визначенні матеріального збитку від підпалу часом допускаються помилки. Окремі слідчі не проводять необхідних процесуальних дій по збиранню доказів, що підтверджують розмір збитку, не залучають фахівців із цих питань.
Література:
1. Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность / Дубинин Н. П., Карпец И. И., Кудрявцев В. Н. - М. : Политиздат, 1989 - 251 с.;
2. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника: Учебное пособие / Антонян Ю. М. - М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1982 - 80 с.;
3. Мишин А. В. Расследование и предупреждение поджогов личного имущества граждан / Мишин А. В. - Казань : Изд-во Казанского университета, 1991 - 128 с.;
4. Карпе И. И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / Карпец И. И. - М. : Юрид. лит, 1976. - 223 с.;
5. Горянский Г. Ф. Выявление и изучение причин преступности в стадии предварительного расследования / Горянский Г. Ф. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1964. - 94 с.;
6. Казаков Г. Н. Расследование пожаров в торгово-складских помещениях / Казаков Г. Н. - М. : МВД СССР ВНИИ, 1977. - 80 с.
e-mail: ahhywka@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
