Філософське розуміння методології вказує на її нерозривний зв'язок з методами. На її основі розробляються загальнонаукові та спеціальні методи. Всі вони дістають широке застосування у кримінології. В них проявляються методологічні засади матеріалістичної діалектики. Методи дослідження реалізують ці засади на практиці.
Отже, можна зробити висновок, що в основі методології лежить загальний метод пізнання – діалектичний та історичний матеріалізм. Це - база як для загальнонаукових (логічного, абстрактного мислення, висунення гіпотез, аналізу й синтезу, спостереження, експерименту, експертних оцінок), так і спеціальних методів (соціологічних, статистичних, математичних, психологічних, педагогічних тощо).
Останні методи не є кримінологічними, але свою специфіку вони отримують через особливості предмета і завдань саме кримінологічних досліджень. При їх проведенні найчастіше застосовують такі методи:
1. Конкретно – соціологічні: анкетування, інтерв'ювання, вивчення документів, експерименту, експертних оцінок тощо. Ці методи дають змогу глибше пізнати соціальний аспект явищ, процес їх детермінації, зібрати великий емпіричний матеріал, що характеризує як стан і динаміку злочинності в цілому, так і окремих ЇЇ видів, предметно з'ясувати детермінанти злочинності та розробити заходи боротьби з нею.
2. Статистичні: масового спостереження (закон великих чисел), групування, аналіз узагальнених показників тощо. Вони дають можливість дослідити велику кількість злочинів і за допомогою отриманих статистичних показників встановити закономірності і взаємозалежності їх розвитку, зробити узагальнення, перейти від випадкового й одиничного до стійкого, масового, закономірного, побачити якісні ознаки досліджуваного явища, зокрема такого як крадіжки .
3. Історико – порівняльний метод допомагає визначити переважні тенденції розвитку злочинності, зміни її стану і структури за той чи інший період, без чого неможливо розробити ефективні заходи протидії їй.
4. Психолого – педагогічні методи, спостереження, самоспостереження, тестування застосовують для вивчення співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в поведінці особи злочинця, процесу формування антисоціальних властивостей у її структурі, виникнення злочинного наміру та його реалізації, мотивації злочинів і т.п.
5. Системного аналізу. Цей метод використовується найчастіше. Він дає змогу розглядати злочинність як систему, для якої характерні певні зв'язки і відношення між складовими її елементами з одного боку, а з другого - зв'язки злочинності з іншими соціальними явищами і процесами, які впливають на неї. [1, с. 12-14] Кожний з названих методів передбачає певну процедуру (техніку) дослідження, вибір якої залежить від програми, цілей і завдань конкретного дослідження. Як правило кримінологічні пошуки проводяться з поєднанням кількох методів, що значно розширює їх базу і підвищує результативність.
Отже, враховуючи вищесказане, мета аналізу злочинності – виявити основні кількісні та якісні характеристики злочинності, її закономірності, розвиток та тенденції, розробити ефективні засоби боротьби з нею та протидії. Також за мету кримінологічних досліджень і всієї науки кримінології можна вважати стимулювання направлення молоді на «праведний шлях» тобто на законослухняну і правомірну поведінку. Потрібно зацікавити молодь вести законослухняний образ життя шляхом проведення різних заходів в школах, ліцеях і т.д. для оздоровлення та профілактики їхньої свідомості. Розробка таких заходів також являється завданням кримінологічних досліджень. [2, с. 34]. До арсеналу кримінологічних досліджень входять й інші методи, які у своїй сукупності становлять методологію науки. Під методологією слід розуміти систему певних теорій, які виступають як керівний принцип, знаряддя наукового аналізу, засіб реалізації вимог цього аналізу. [3, с. 23-24]. Завдання методології кримінологічних досліджень полягає у розробці, зміні та доповненні методів кримінологічного дослідження які в свою чергу допомагають глибше пізнати соціальний аспект явищ, детермінанти злочинності в цілому так і окремих її видів. Методи кримінологічних досліджень дають змогу зібрати великий емпіричний матеріал тобто початкову інформацію яка перетвориться на конкретні знання в процесі її дослідження.
Джерела:
1. Кондратьев Я.Ю., Джужа О.М. - Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. K.I. Юрінком Інтер , К. 2001. - 352с.
2. Семаков Ю.М. Криминология: Введение в науку криминологию - М. 1893. - 452с.
3. Стефанов Н. Теория и метод в общественник науках. - М., 1967. - 246с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
