ЯКІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ ТА ПОВНА СТАТИСТИКА ЯК УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
09.02.2009 20:44
Author: Демидова Людмила Миколаївна, доцент, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
1. Вражає глибина приписів, що містяться у Загальній декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Вони не тільки не втратили свою актуальність для сучасного світу, а і мають ще більшу потребу у їх застосуванні. Це стосується і ст. 17, де закріплюється право кожної людини володіти майном як одноособо, так і разом з іншими. Ніхто, як вказується в декларації, не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Майнові права людини характеризуються сукупністю її прав на майно (річ), достатніх для того, щоб інші особи на законній підставі вважали, що дана річ йому належить. Дане право людини потребує надійної охорони, в тому числі і кримінально-правової.
В теорії кримінального права посягання на майнові права людини, в першу чергу, пов’язують із злочинами проти власності. До того ж, до злочинних посягань на майнові права слід віднести не тільки злочини проти власності, але й інші посягання на суспільні відносини власності та, пов’язані з ними інші економічні відносини власності, зокрема, злочини проти особистих майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності та інші. Характерною ознакою таких злочинів є те, що предметом злочину, а також предметом суспільних відносин та предметом злочинного посягання, є майно або майнові права.
2. Кожного року в Україні реєструється таких злочинів більше ніж інших видів злочинів. Так в 2007 році всього було зареєстровано 401 тисяча 293 злочинів, з них тільки злочинів проти власності – 187 тисяча 768, тобто приблизно 46 %. А якщо до них приєднати інші злочини, які спричиняють шкоду майновим правам, то їх більше ніж половина від усіх злочинів, що зареєстровані.
Серед злочинів проти власності найбільшу розповсюдженість мають крадіжки: в 2007 році їх було зареєстровано 114 тисяч 665, що складає більше ніж 60 % від зареєстрованих злочинів проти власності та понад 25 % від усіх зареєстрованих злочинів. Фактично кожний 2-й злочин посягає на право власності інших, кожний 4-й злочин – це таємне заволодіння чужим майном (крадіжка). І такі цифри щороку не зменшуються. Таким чином, проблема захисту майнових прав людини існує і вона продиктована (щорічно ускладненою) оперативною обстановкою в даній сфері боротьби зі злочинністю. Крім того, якщо проаналізувати стан розкриття цих злочинів та взяти до уваги, який відсоток поновлення порушеного права потерпілого, то зрозуміло, що фактично не якого надійного захисту майнових прав людини в нашій країні не існує.
Необхідність захисту майнових прав обумовлена, по-перше, появою такого виду макрофактору соціального розвитку, який загрожує безпеки людини, суспільству та державі. По-друге, власність, а тому і майнові права, як це випливає з Конституції України, є недоторканними, тому об’єктивно потребують першочерговості боротьби з ними. По-третє, існує соціальна потреба удосконалення кримінального-правових засобів боротьби з злочинами проти майнових прав людини. Четверте, стало вочевидь, що сучасні масштаби цього виду злочинів та наявність фінансової кризи, яка також впливає на криміногенну ситуацію в країні, детермінують створення державної системи аналізу та прогнозу в даній сфері.
3. Проблемами є:
- відсутність системи обліку розмірів заподіяної злочинами майнової шкоди та даних про поновлення цих прав. Зростання майнових злочинів та відсутність інформації щодо поновлення порушених прав не дозволяє мати повне уявлення про масштаби порушень, своєчасно приймати заходи запобігання цим злочинам;
- встановлення тотожності між фактично заподіяною злочином шкодою майновім правам людини і розміром шкоди, яка повинна бути відшкодована суб’єктом злочину;
- своєчасне, повне встановлення розміру заподіяної шкоди майновим правам потерпілого і прийняття заходів органами досудового слідства, судом для повного поновлення втрачених або зменшених майнових прав. Щодо поновлення майнових прав повних даних не мають ні правоохоронні, ні судові органи;
- відсутність на практиці механізму відшкодування шкоди державою у випадку, якщо суб’єкт злочину не має можливості поновити майнові права потерпілого;
- певне протиріччя, яке існує в кримінальному законі, між розміром заподіяної шкоди та розміром штрафу у зв’язку з різними формулами їх визначення;
- визнання і в літературі, і в державних інстанціях недосконалості конструкцій складів злочинів із-за використання такої розрахункової одиниці як неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який особливо викликає труднощі при розслідуванні тривалих або продовжуваних злочинів, при наявності множинності майнових злочинів тощо.
4. Доброю ознакою сьогодення є те, що в суспільстві звертається увага на головну ознаку демократичної, соціальної, правової держави - права людини, як основу для реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності. При цьому для розвитку кримінального законодавства важливим є поєднання двох стратегічних напрямків щодо додержання та захисту прав людини: продовження гуманізації кримінальної відповідальності та створення системи надійного захисту прав потерпілого.
При удосконаленні кримінального законодавства та його застосуванні необхідно дотримуватися вимог ст. 6 Декларації ООН від 29 листопада 1985 року. Як вказано в Декларації, слід сприяти тому, щоб судові та адміністративні процедури більше відповідали потребам потерпілого. Тобто захист потерпілого, поновлення його прав, які були порушені злочином, повинен бути першочерговим завданням правоохоронних, судових органів.
5. Одними з головних шляхів вирішення існуючих проблем щодо захисту майнових прав людини кримінально-правовими засобами є:
- створення умов державними органами влади для розв’язання цих проблем і виконання конституційної вимоги щодо непорушності прав власності в Україні. Політична воля у будь-який державі, зокрема, Україні, «грає» визначальну роль у цих питаннях;
- формування свідомості громадян, всього суспільства таким чином, щоб кожний громадянин України знав свої законні права та способи їх захисту й з повагою відносився до законних права інших;
- підвищення якості кримінального законодавства щодо захисту майнових прав людини, в першу чергу, малозабезпечених громадян: не допущення гуманізації кримінальної відповідальності суб’єктів злочину без удосконалення системи захисту прав потерпілих; розробка концептуальних підходів до дотримання принципів законності та справедливості у кримінальному законодавстві щодо винних у вчиненні злочину і потерпілих; підготовка до переходу у кримінальному законі до абсолютних, конкретних цифр заподіяної майнової шкоди як суспільно небезпечного наслідку злочинного діяння, що визнається законодавцем як обов’язкова ознака складу злочину; вирішення проблеми щодо розміру штрафу;
- створення відкритої для суспільства державної статистичної системи обліку, аналізу та прогнозу майнових правопорушень (зі стадії слідства до повного поновлення порушених майнових прав).
e-mail: lusiDD@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
