Міжнародний досвід свідчить, що у сфері суспільних інформаційних відносин за їх законодавчої легалізації передусім враховують такі загальнолюдські принципи, як повага та гуманне ставлення до люди її честі гідності, репутації, презумпція невинуватості громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, їх корпорацій (об'єднань ), націй, держав та світового співтовариства.
Сьогодні проблема розвитку та впорядкування інформаційних правовідносин в Україні є важливим напрямом від вирішення якого залежить подальше удосконалення інформаційного законодавства і практики його застосування. Цьому напрямку присвячені поодинокі наукові праці, що розкривають здебільшого аспекти правовідносин щодо інформаційного забезпечення органів держаної влади (А.Б. Агапов, А.В. Анісімов І.В.Арістова, Г.В. Атаманчук, О.А. Баранов, Ю.М. Батурін, І.Л. Бачило, О.М.Розум, Л.Л. Тарангул, В.С. Цимбал, тощо ). Проте багато правових аспектів цієї проблеми залишаються вивченими не повною мірою.
Протягом останніх десятиріч в Україні спостерігається послідовний розвиток інформаційної сфери, як особливої системи суспільних відносин, що виникають в усіх сферах життя і діяльності суспільства та держави в результаті одержання, використання поширення і зберігання інформації насамперед у сфері законодавчого закріплення права особи на інформацію та на вільне поширення її в країні і за кордоном, трансформації моделі відносин між органами державної влади та засобами масової інформації, створення національних систем і мереж інформації тощо.
Автори згідні з точкою зору Г.В. Панова, який пише, що разом із тим на шляху розвитку і впорядкування інформаційних правовідносин можна виділити низку проблем до яких, зокрема, належать: відсутність довгострокової державної стратегії щодо подальшого розвитку інформаційної сфери; недооцінювання значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі демократизації суспільства розбудови, держави її європейської інтеграції; недосконалість законодавства про інформацію; намагання суб'єктів інформаційних відносин маніпулювати громадською думкою шляхом поширення недостовірної не повної та упередженої інформації у засобах масової інформації; не прозорість відносин власності щодо засобів масової інформації; не достатній рівень державної підтримки виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції; наявність значної кількості інформаційної продукції, що не відповідає вимогам законодавства, негативно впливає на систему суспільних цінностей, фізичний, психічний, інтелектуальний та моральний розвиток людини, призводить до деградації суспільства; зловживання правом на вільне одержання і поширення інформації, в результаті чого порушуються інші фундаментальні права і свободи людини, захищені Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України; висока інформаційна залежність України від зарубіжних інформаційних ресурсів; не достатній рівень використання української мови в аудіовізуальних (електронних) та друкованих засобах масової інформації, Інтернет.
Література:
1. Панова І.В. Актуальні питання реформування інформаційного законодавства // Право і безпека. – 2010. - №5(37). – С. 95- 98.
|