Сучасний світ не можливо уявити без інформаційних правовідносин , які відіграють значну роль у розвитку сучасного суспільства. Тим не менш, залишається недостатньо вивченим питання інформаційного права, інформаційних систем та інформаційної правоздатності. Тому є важливим і актуальним їх дослідження на сучасному етапі розвитку правової держави. Формування системи інформаційного законодавства викликало проблему його гармонізації на міжнародному рівні, з урахуванням вимого міжнародного права (його провідних чинників - публічного і приватного). Дослідники згідні з точкою зору І.В. Попова який пише, що сьогодні в Україні щодо шляхів правового регулювання інформаційних відносин сформувалося два напрямки: перший базується на доктрині англо-американської системи права (вирішення на законодавчому рівні в окремих законах проблеми правового регулювання інформаційних відносин ; і другий - на доктрині європейської (континентальної ) системи права ( визначення галузей права та їх систематизація на рівні кодифікації).
Перший напрямок домінує в колах громадських, наукових та державних діячів які вважають що виділення проблеми нормативно правового забезпечення у сфері інформаційних відносин можливо ситуаційного підходу.
Ця доктрина характерна для недорозвинених систем у яких правове регулювання суспільних відносин знаходиться на стадії зародження (просте копіювання правової системи метрополії чи запозичення положень з інших правових національних систем без урахування їх специфіки), або щодо правового регулювання яких існує певна суспільна невизначеність. Даний підхід був характерним для нормативно правового регулювання багатьох сфер суспільних відносин на початку утвердження незалежності України. Недоліком такої правотворчості є те, що ряд прийнятих законів України, які прямо чи опосередковано регулюють суспільні інформаційні відносини, концептуально не узгодженні між собою, зазначені в них норми суперечать одна одній і породжують проблеми.
Сьогодні теорія і практика правого регулювання в нашій країні схиляється до другого підходу, більш традиційного для України, - юридичної доктрини систематизації законодавства на рівні кодифікації. Це характерно для тих галузей законодавства, у яких множинна правових норм у певній сфері суспільних відносин досягла критичної маси та щодо яких здійснено обґрунтовану систематизацію на рівні кодифікації.[1]
Таким чином, формування системи інформаційного законодавства викликало проблему гармонізації на міжнародному рівні, з урахування норм міжнародного права. В міжнародному праві активно формується його інституція - міжнародне інформаційне право світової інформаційної цивілізації. У багатьох регіонах світу формуються міжнародні стандарти правових норм на рівні типових законів, стандартних концепцій, угод тощо.
Література:
1. Проект концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин[Електронний ресурс].-Режим доступу:http://www.bezpeka.com/nlib/art512.html.
2. Панова І.В. Актуальні питання реформування інформаційного законодавства// Право і безпека. - 2010. №5 (37). с. 95-98.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
