За своєю сутністю відступлення права вимоги — це заміна кредитора в зобов'язанні. Ст. 510 ЦКУ визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. А оскільки коло партнерів за бізнесом не завжди є сталим, часто трапляється, що поставку треба здійснювати на одну особу, а оплачуватиме інша. У цьому разі договором може бути передбачена можливість проведення оплати третьою особою. Відповідно до ч. З ст. 512 ЦКУ [1] кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо така неможливість установлена договором або законом. ЦКУ не містить окремого положення щодо умов договору цесії (від лат. cessio — передача, означає поступку вимог, грошову або іншу компенсацію будь-яких зобов’язань), які б безпосередньо регулювали взаємовідносини між учасниками таких договорів. Законодавство України містить термін «цесія» лише в ч. 4 ст. 197 ЦКУ [1], вживаючи його як синонім відступлення права вимоги. Проте системний аналіз норм ЦКУ дає змогу окреслити правові засади договорів цесії.
Чинним цивільним законодавством договір цесії не виділено серед окремих видів цивільно-правових договорів, не визначено його істотні умови, не встановлено спеціальні вимоги до його форми. Отже, відступлення права вимоги не є самостійним видом договору, а має всі ознаки того чи іншого виду договору. Відступлення права вимоги може здійснюватись як на підставі договору купівлі-продажу заборгованості, так і на підставі договору дарування, договору міни тощо. Зокрема, згідно з ч. З ст. 656 ЦКУ [2], предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлене договором або законом.
За своєю правовою суттю до договору цесії подібний договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), що ґрунтується на тому, що одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Факторинг є різновидом цесії, але вужчим за своєю правовою суттю. Адже факторинг є відступленням виключно грошової вимоги, тоді як цесія включає відступлення товарної та грошової (нетоварної) вимоги.
Згідно з положеннями ст. 6 ЦКУ [1] сторони мають право укласти договір, що не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вони також мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами.
Отже, при врегулюванні своїх відносин з відступлення права вимоги сторони мають право укласти договір: у формі, передбаченій цивільним законодавством; у формі договору про відступлення права вимоги (договір цесії). Зокрема, ст. 515 ЦКУ [2] визначено випадки, коли заміна кредитора у зобов'язаннях не допускається: зобов'язання, що нерозривно пов'язані з особою кредитора, зокрема зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Не можна передавати зобов'язання зі сплати аліментів, відшкодування моральної шкоди за приниження ділової репутації тощо.
Важливим є те, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ). Але боржника в такому разі слід повідомити письмово, інакше новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку щодо первісного кредитора є належним виконанням. У разі виникнення такої ситуації, на нашу думку, сторонам слід вжити заходів щодо відновлення первісного становища (двосторонньої реституції). У будь-якому разі про відступлення права вимоги боржника варто повідомити письмово.
Борг може мати грошовий характер (придбали товар, за який ще не розрахувалися), товарний (отримали аванс, а поставку ще не здійснено), грошовий нетоварний (отримали поворотну фінансову допомогу і наразі її не повернули).
Договір цесії може бути як оплатним, так і безоплатним. Чинним законодавством не передбачено заборону на встановлення винагороди в разі відступлення права вимоги. Плата за такі послуги може бути визначена: у відсотковому відношенні до суми боргу, що відступається; у фіксованій сумі (новий кредитор платить суму, меншу від суми права вимоги боргу, або ж первісний кредитор платить новому кредитору певну суму коштів за послугу — менш поширений на практиці варіант).
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Переведення боргу (делегація) також є заміною осіб у зобов'язанні. Але на відміну від цесії тут має місце заміна не уповноваженої, а зобов'язаної сторони. Наслідками переведення боргу є: вибуття первинного боржника із зобов'язання (звільнення його від боргу); вступ у зобов'язання нового боржника; зміна суб'єктного складу зобов'язання при збереженні змісту останнього. Оскільки платоспроможність боржника, наявність у нього майна, на яке може бути звернене стягнення, відіграють істотну роль, переведення боргу, на відміну від цесії, можливе тільки зі згоди іншої сторони (кредитора). З одного боку, це обмежує можливості переведення боргу, але з іншого — дозволяє проводити заміну боржника навіть у зобов'язаннях, пов'язаних з особистістю їх учасників, — виражаючи свою згоду на переведення боргу, кредитор оцінює перспективи виконання зобов'язання новою особою, фактично має місце досягнення нової угоди. Тому делегація можлива і в договорі доручення, договорі художнього замовлення тощо, де особистість виконавця є визначальною.
Література:
1. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
2. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. [текст] / За заг. ред. Бобрика В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2016. – 784 с.
________________
Науковий керівник: Полішко Наталія Леонідівна, старший викладач кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
