З демонтажем соціалістичної системи у Польщі після 1989 року у правових документах та науковій літературі почали застосовуватись різні поняття, пов’язані зі здійсненням державного управління та функціонуванням органів публічної влади – «державна адміністрація», «публічна адміністрація», «урядова адміністрація», «самоврядна адміністрація» тощо. Власне саме для конкретизації даних понять варто проаналізувати загальну структура публічної адміністрації сучасної Польщі.
Реформа системи публічної адміністрації, проведена у 1998 році забезпечила функціонування з 1 січня 1999 року традиційного, трьохланковового поділу території Польщі, котрий мав «історичний» характер [2, s. 26-27] – на 16 воєводств, 380 повітів (314 загальних повітів і 66 міст на правах повіту) та 2477 ґмін (1577 сільських, 638 сільсько-міських та 302 міських).
Аналіз функціонування такого трьохланкового поділу пояснює логіку виокремлення відповідних органів публічної адміністрації (administracji publicznej), які поділяються на такі групи:
- самоврядна адміністрація (admnistracja samorządowa) або ж адміністрація місцевого самоврядування – з подальшим її поділом на ґмінну (муніципальну), повітову (районну) та воєводську. Її завданням є виконання конкретних виконавчих завдань на обмеженій території (відповідно ґмін, повітів та воєводств) з метою задоволення потреб людей, які там проживають; прикладами публічної адміністрації на рівні місцевого самоврядування є безпосередньо ґмінні, повітові, міські, воєводські служби, залежні від відповідних виборних органів на місцях; наприклад, повітові служби праці тощо. З організаційної точки зору самоврядна адміністрація є системою інституцій, що займаються публічними справами місцевих спільнот, однак на рівні ґміни та повіту – самоврядна адміністрація є «самостійним суб’єктом, що здійснює публічні функції», а у воєводстві – суб’єктом, який «спільно приймає рішення з урядовою адміністрацією в публічних справах» [3, s. 30].
- урядова адміністрація (administracja rządowa) – поділяється на центральну адміністрацію (до її складу входить прем’єр-міністр, рада міністрів, міністри та інші центральні адміністративні органи) та регіональну (administracja terenowa), що представлена воєводами та відповідними управліннями, що діють на регіональному рівні: наприклад, воєводське управління поліції, воєводське управління охорони пам’яток, управління освіти тощо;
- державна адміністрація (administracja państwowa) – органи, що не підпорядковані Уряду, тому що діють незалежно від нього. До цієї групи відносяться такі інституції, як Найвища контрольна палата, Національна рада з питань радіомовлення та телебачення, Національна рада правосуддя та Національний банк Польщі. До органів центральної державної адміністрації належать також Президент Республіки та Омбудсмен (Rzecznik praw obywatelskich).
Таким чином, структура публічної адміністрації Польщі є важливим інституційним елементом системи державного та місцевого управління, взаємопов’язаним з особливостями територіального поділу Польщі, що забезпечує функціонування розгалуженої мережі органів самоврядної, урядової та державної адміністрації.
Література:
1. Administracja publiczna i inne arty prawne / Red. A. Flisek. Warszawa: Wydawnictwo C. H. Beck, 2010. 461 s.
2. Malec J., Malec D. Historia administracji i myśli administracyjnej. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2003. 267 s.
3. Zieliński E. Administracja rządowa i samorządowa w Polsce. Warszawa: Wyższa Szkoła Administracyjno-Społwczna, 2013. 438 s.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
