Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відіграє визначальну роль та є основою, базою для прийняття рішень на всіх етапах і рівнях становлення суспільства і держави. Недарма в розвитку людства виділяють декілька інформаційних революцій, які безпосередньо пов’язані з кардинальними змінами у сфері виробництва, обробки та обігу інформації, що призвели до радикальних перетворень [1].
На сьогоднішній день ми можемо цілком впевнено стверджувати, що інформація стала невід’ємною частиною правової сфери суспільства. Тобто, у галузі правознавства повноцінно вживається термін «інформаційні відносини». Ці правовідносини є досить різноманітними, багатогранними, що і викликає необхідність наукового дослідження їх видів. Актуальність питання полягає в тому, що результати дослідження можуть використовуватися не лише у теорії, в юридичній науці, але і на практиці, адже від розуміння та вміння правильно трактувати ті чи інші особливості правовідносин, можна досягти більшої ефективності, результативності діяльності у певній сфері життя.
Перш за все, всі правовідносини поділяють на регулятивні та охоронні. На думку авторів, доцільним є такий розподіл і щодо інформаційних правовідносин. Регулятивними є такі правовідносини, які складаються на основі регулятивних правових норм та фактів правомірної поведінки їх суб’єктів. Охоронні правовідносини є такі, що виражають охоронну функцію права. Вони пов’язані з застосуванням юридичної відповідальності на основі санкцій до порушників норм права. Прикладами таких правовідносин у сфері інформації можуть бути: відшкодування збитків, застосування штрафних та оперативно-господарських санкцій та інші.
Важливим є розподіл інформаційних правовідносин на динамічні та статистичні. Статистичні, як випливає і з самого поняття, фіксують певний існуючий стан або явище. Так, наприклад, статистичними можна вважати правовідносини, які пов’язані з приналежністю суб’єкту господарювання майнових прав на певний інформаційний об’єкт. Але при цьому варто враховувати, що за умови використання даного об’єкту, наприклад, його передачі, продажу, правовідносини набуватимуть динамічного характеру.
В залежності від становища сторін один до одного правовідносини в інформаційній сфері поділяють на горизонтальні та вертикальні. Відповідно до ч.5 ст.3 Господарського Кодексу України, горизонтальними є господарсько-виробничі відносини. Вони складаються на основі юридичної рівності сторін, тоді як вертикальні правовідносини передбачають нерівноправність останніх. Автори згодні з точкою зору дослідників, які стверджують, що перший тип таких правовідносин спостерігається у приватному праві, тоді як другий – у публічному.
Як і будь-які правовідносини, інформаційні можуть бути простими або складними. Критерієм розподілу у даному випадку виступає кількість суб’єктів. Прості правовідносини складаються між двома суб’єктами, складні – між трьома і більше.
В теорії права правовідносини поділяють на абсолютні та відносні, залежно від способу індивідуалізації їх суб’єктів. В абсолютних правовідносинах визначеною є лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а зобов’язаними тут є абсолютно всі інші особи. При цьому обов’язок їх полягає в утриманні від дій, що посягають на право іншої сторони. Наприклад, в інформаційній сфері такими є правовідносини, що виникають в процесі користування власними інформаційними ресурсами, реалізації майнових прав інтелектуальної власності.
Відносними правовідносинами в інформаційній сфері вважають господарські інформаційні зобов’язання, наприклад, управлінські правовідносини в галузі інформаційного забезпечення.
Також доцільним є поділ інформаційних правовідносин на внутрішньогосподарські та зовнішньогосподарські. Розглядаючи конкретного суб’єкта господарювання, його внутрішнє інформаційне забезпечення становить внутрішньогосподарські правовідносини, тоді як зовнішня взаємодія у галузі інформації – зовнішньогосподарські. У сучасному цивілізованому світі, як ми розуміємо, існування і без тих, і без інших правовідносин не є повноцінним, якщо і взагалі можливим.
Висновки. Господарські правовідносини в інформаційній сфері являють собою складний комплекс регулятивних та охоронних, статистичних і динамічних, абсолютних та відносних, внутрішньогосподарських та зовнішньогосподарських правових відносин. Всі вони знаходять своє втілення у процесі діяльності суб’єктів господарювання, кожні із них пов’язані з іншими. При цьому таке розмежування є важливим для застосування на практиці, адже глибинне і ретельне вивчення кожного виду, його особливостей дає змогу максимально отримати позитивний ефект від інформаційних правовідносин.
Література:
1. Петрів І. М. Забезпечення розвитку інформаційного простору держави // Інформація і право. – 2013. – Вип. №1(7). – с.29-34.
2. Яременко О. І. Правове регулювання інформаційної господарської діяльності в Україні // Інформація і право. – 2012. – Вип. №3(6). – с.63-69.
3. Марущак А. І. Напрями розвитку інформаційного права в Україні // Філософські та суспільно-правові проблеми становлення і розвитку інформаційного суспільства: матеріали круглого столу/ 20 березня 2013 р., м.Київ. – Ужгород, 2013. – 194с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
