Вигідне географічне положення України на шляху основних транзитних потоків між Європою та Азією, функціонування на її території чотирьох міжнародних коридорів – складових єдиної транспортної системи TRACECA, а також наявність незамерзаючих великих портів зумовлюють домінуюче становище України як країни – транзитера.
Оскільки в епоху глобалізації ( з притаманним їй зростанням обсягів міжнародної торгівлі) стратегічний потенціал держави значною мірою залежить від транзитного потенціалу, то контрольовані транзитні маршрути (особливо маршрути транспортування енергоносіїв) є важливим важелем впливу держави в своєму регіоні.
Нова стратегія Всесвітньої митної організації спрямована на активізацію транснаціонального товарообміну шляхом спрощення митних процедур, відмови від невиправданих “фізичних” перевірок товарних партій та скорочення операційних витрат, пов’язаних з “економічними операторами “ [1].
Інтеграційно обумовлені перспективи розвитку митної справи в Європейському Союзі та країнах-претендентах на членство в Союзі визначені системою цілей Митних прототипів, яка включає: розвинуту службу інформаційних і комунікаційних технологій; систематичну ідентифікацію митних ризиків; механізм спрощення митних процедур.
Спільний митний транзит – одне з ключових питань економічної інтеграції між Україною та ЄС. Поступове наближення митного законодавства України до норм законодавства ЄС передбачено статтею 84 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію з ЄС). Приєднання до Європейської Конвенції про процедуру спільного транзиту (Convention on a common transit procedure – CCTP) є зобов’язанням України (згідно з Додатком XV) за Економічною частиною Угоди про асоціацію з ЄС[2].
На виконання статей 76, 84 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, додатка XV до цієї Угоди в частині подальшої участі України в спільній транзитній системі відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року, а також Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як позичальником та Європейським Союзом як кредитором, ратифікованим Законом України від 8 листопада 2018 року № 2613-VIII, було прийнято Закон України «Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи». Відповідно до цього Закону режим спільного транзиту - різновид митного режиму транзиту, відповідно до якого товари переміщують під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та з урахуванням особливостей визначених для цього режиму[3]. У 2018 році було ухвалено Дорожню карту приєднання України до спільної транзитної процедури ЄС/ЄАВТ. Метою цієї карти є всеохоплююче загальне планування необхідних кроків для застосування NCTS (New Customs Transit System – Нова система митного транзиту (комп’ютеризована митна інформаційна система, ІТ продукт) [4]. Нова комп’ютеризована транзитна система (NCTS) – технологія, що є наріжним каменем Європейської Конвенції про процедуру спільного транзиту.
З 01 жовтня 2022 ( набуття чинності положень Конвенції про процедуру спільного транзиту, до якої приєдналась Україна) - початок нової реальності для українського бізнесу.
Процедура спільного транзиту, що передбачена цією Конвенцією, полягає, зокрема, у використанні єдиного адміністративного документа (митної декларації) під час здійснення митного контролю товарів митницями країн – їхнього відправлення, транзиту та призначення.
Процедура спільного транзиту використовується для переміщення вантажів між державами – членами ЄС, країнами ЄАВТ (Ісландією, Норвегією, Ліхтенштейном та Швейцарією), Туреччиною ( з 1 грудня 2012 року), Республікою Північна Македонія (з 1 липня 2015 року), Сербія (з 1 лютого 2016 року) та Великобританія ( з 1 січня 2021 року). А з 1 жовтня 2022 року в Україні відбувся перехід до міжнародного застосування NCTS, завдяки чому українські компанії отримали можливість відправляти товари безпосередньо зі своїх складів до 35 країн-учасниць Конвенції.
Для виконання митних формальностей за процедурою спільного транзиту (відповідно до статей 4 та 5 глави II цієї Конвенції [5], використовується електронна транзитна система.
Процедура спільного транзиту, передбачена Конвенцією, заміняє собою національні транзитні процедури, які раніше застосовувались кожною з країн-членів при транзиті товарів на територію іншої держави, що доєдналися до цієї Конвенції. Конвенція (разом з Додатками) визначають правила, документи, формат повідомлень, гарантії, порядок обміну інформацією, інші формальності, що застосовуються в процесі спільного транзиту.
Нормами Конвенції регламентуються права та обов’язки осіб, задіяних у транзитному переміщенні товарів, роз’яснено питання стосовно митного статусу товарів, штрафів тощо. Конвенція передбачає застосування низки спеціальних транзитних спрощень (самостійне накладання пломб на вантажі; можливість відправлення або отримання товарів без їх пред’явлення митниці («авторизований вантажовідправник», «авторизований вантажоодержувач» та деякі інші).
NCTS є популярним ІТ-інструментом в ЄС (Спільна комунікаційна мережа/Спільний системний інтерфейс ЄС), що застосовується для контролю та управління транзитною системою, забезпечуючи пришвидшення транзитних процедур, їх більшу ефективність та підвищення рівня безпечності.
Починаючи з 1 жовтня 2022 року український бізнес може користуватися наступними перевагами та спрощеннями: 1) одна транзитна декларація та одна гарантія для переміщення товарів між країнами-членами ЄС, Великою Британією, Туреччиною, Сербією, Північною Македонією, Ісландією, Норвегією, Ліхтенштейном та Швейцарією; 2) авторизовані оператори зможуть відправляти та отримувати товари на своїх складах (оминаючи митні термінали); 3) українські фінансові гарантії діятимуть ще у 35 країнах світу; 4) отримувати достовірну інформацію про транзитні переміщення товарів, що прямують в Україну, від митних адміністрацій країн-учасниць Конвенції до моменту ввезення цих товарів на митну територію України (митні декларації мають містити штрих-код, за допомогою якого можна швидко знайти відповідну декларацію в системі, сканувавши рідером баркод декларації) ; 5) запровадити транспарентні, прості та рівні умови для гарантів, а також новелу на ринку фінансових послуг – загальну фінансову гарантію.
Вбачається, що застосування в Україні процедури спільного транзиту сприятиме полегшенню торгівлі та пришвидшенню товарообігу, прискоренню митного контролю товарів, а також більш ефективному запобіганню порушенням митних правил.
Отже, приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту, що реалізується завдяки такого інструменту як NCTS, є ще одним способом боротьби з шахрайством, завдяки якому недобросовісні підприємці намагаються ухилятися від сплати митних платежів.
Література:
1. WCO SAFE Framework of Standards. June 2005 [ електронний ресурс] – Режим доступу: www.wcoomd.org
2. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони. Міжнародний документ № 984_011 від 27.06.2014.Верховна Рада України: офіц.веб-сайт.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text дата звернення:28.10.2022
3. Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи: Закон України від 12.09.2019 № 78-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/78-IX
4. Дорожня карта приєднання України до спільної транзитної процедури ЄС/ЄАВТ. URL:http://sfs.gov.ua/data/material/000/283/367938/Dorozhnya_karta_ NCTS_serpen_201 8rtf
5. Конвенція про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-87#top
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
