Актуальність теми. Дослідження системи козацького судочинства Запорізької Січі полягає у тому, що вона дозволяє глибше зрозуміти особливості її історичного минулого та розвиток правових традицій України. Розгляд цього питання допомагає виявити демократичні принципи та механізми самоуправління, які діяли у часи козацтва. Крім того, аналіз козацького судочинства є корисним для сучасних правознавців, оскільки показує, як формуються правові норми в умовах відсутності централізованої влади, а також може бути ідеєю вдосконалення сучасної судової системи.
Мета полягає в тому, щоб комплексно дослідити систему козацького судочинства Запорізької Січі, виявити її особливості, принципи функціонування та вплив на розвиток українського права.
Стан дослідження теми. Вивченню цієї теми, а саме питанням судоустрою і судочинства у Запорізькій Січі присвятили свої праці такі науковці як: Яворницький Д. І, Богдаренко Г. Д, Грозовський І І., Щербак В. О та інші.
Виклад основного матеріалу. Історія судочинства в Україні є цінним матеріалом для сучасних законодавців. Він може стати основою для судової реформи, враховуючи національні інтереси, вітчизняний правовий досвід та традиції українського народу [1, c. 167]. XV-XVII ст. – етап формування та розвитку козацького звичаєвого права, яке відображало особливості військово-козацького життя. Цей правовий комплекс охоплював такі сфери: землекористування, військова служба, судочинство та внутрішні відносини в козацькому товаристві. Звичаї та традиції створили основу для системи норм, що визначали права та обов’язки козацької старшини. Універсали фіксували ці норми, регулюючи ключові аспекти життя козацької громади – від розподілу земель до призначення на різні посади.
Основою козацького права стали звичаї та правові традиції, які походили з часів «Руської Правди». У XVI-XVII ст. звичаєві норми з Запорізької Січі розповсюдилися на всю територію України. Надалі їх можна знайти в українських актових документах та правових пам’ятках, таких як Литовський Статут і Кодекс Гетьманщини 1743 року «Права, за якими судиться малоросійський народ». Важливим елементом на Січі була розроблена судова система, яка поділялася на такі інстанції:
- суд першої інстанції – це паланковий суд, компетенція якого поширювалась на територію паланки. Він займався розглядом як кримінальних, так і цивільних справ, за які передбачалися незначні покарання. Суд діяв колегіально і обирався на три роки;
- суд другої інстанції – курінний суд, або суд курінного отамана, куди потрапляли апеляційні справи з паланкових судів. Зазвичай, курінний суд розглядав справи козаків, які належали до одного куреня. Якщо ж позивач і відповідач були з різних куренів, цю справу розглядав суд отаманів обох куренів;
- суд військового судді, до розгляду якого відносилися важливі кримінальні справи. Вироки цього суду могли бути оскаржені в суді кошового отамана. Якщо ж військовий суддя одночасно виконував обов’язки кошового отамана, то оскарження вироку можливе було лише на військовій козацькій раді;
- суд кошового отамана здійснював свою юрисдикцію на всій території Війська Запорозького. Його вироки оскарженню не підлягали;
- найвища судова інстанція – це загальна козацька рада, яка за висловом П. Захарченка, була своєрідним верховним судом на Запорозькій Січі [2, с. 4].
За результатом дослідження Д. Яворницького, в судочинстві на Січі брала участь вся військова козацька старшина. Найвищим суддею вважався – кошовий отаман, тому що мав верховну владу над Військом Запорозьким. Проте офіційним суддею на Січі був військовий суддя, який розглядав справи та давав поради сторонам, що сперечалися. Суддя не затверджував остаточних рішень - це право належало лише кошовому отаману. Військовий писар іноді доповідав про суть судових вироків на козацькій раді, а також сповіщав засуджених, особливо тих, хто жив у запорозьких паланках. Військовий осавул зазвичай займався розглядом скарги, дізнанням у справах злочинів, відповідав за виконання вироків та переслідував грабіжників і крадіїв. Військовий довбиш був помічником осавула, зачитував вирок під час страти і контролював його виконання. Курінні отамани та паланкові полковники розглядали судові справи у своїх куренях і паланках та мали право на тілесні покарання щодо підпорядкованих їм козаків [3, с. 120].
Особливістю правосуддя на Запорізькій Січі було те, що козацькі звичаї не передбачали існування посад судових виконавців серед військових чинів, а також професійних катів у разі застосування смертної кари [4, c. 120].
Якщо розглядати види злочинів на Січі, то існував досить широкий і різноманітний спектр злочинних дій, передбачених звичаєвим козацьким правом, які найчастіше траплялися у Війську Запорізькому, це: військові злочини, злочини проти життя, здоров’я, майнові та статеві злочини. За вчинення злочинів на Січі діяла сувора система покарань, яка часто передбачала смертну кару – від простої до кваліфікованої. Серед простих видів покарань найчастіше застосовувалися утоплення, повішення, відрубування голови та розстріл. У разі повторної крадіжки злодія вішали за ребро на залізний гак [3, с. 139]. Тому, судочинство Запорізької Січі відображає традиції самоврядування та демократичні засади, яке ґрунтувалося на звичаєвому праві та козацькій спадщині.
Таким чином, судочинство Запорізької Січі – унікальна система судочинства, що включала участь широкого кола осіб, свідчить про соціально-політичну зрілість козацького суспільства. Дослідження цієї системи не лише дозволяє глибше зрозуміти історію української державності, але й може бути корисним для сучасних правознавців, адже показує, як правові норми формуються та еволюціонують в умовах відсутності централізованої державної влади. Цей історичний досвід може слугувати основою для розробки нових підходів у сучасному правознавстві.
Література:
1. Бондаренко Г. Д. Полковий Суд у системі загальних козацьких судів Війська Запорізького в другій половині XVII-XVIII ст. Актуальні проблеми держави і права 2009. 170 с.
2. Захарченко П. Запорозька Січ – предтеча української гетьманської держави. Історія України № 18, 2003. С. 1-5.
3. Яворницький Д. І. Історія Запорозьких козаків в 3-х т. Київ, 1990. 578 с.
4. Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Правовідносини, судоустрій, злочини та покарання на Запорозькій Січі. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2017. № 3-4. С. 117-122.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
